Імперська пам'ять чи історична логіка? Вул. Л.Українки

Олексій Златогорський

Історія :: ТЕМА ДНЯ

Із наближенням виборів в головах деяких представників «влади» і церкви народжується вигідний обом «креатив». Одні забезпечують собі піар і підтримку «церковного електорату», інші - розширюють свій «духовний бізнес». Тож, невипадково мер Луцька Микола Романюк презентував у себе на сторінці в мережі Facebook проект реконструкції вул. Лесі Українки. Причому, навіть не узгодивши його з міським управлінням містобудування та архітектури - в.о. головного архітектора Ярослав Матвіїв про далекоглядні плани свого "шефа" дізнався також із соцмереж. Один із найбільш спірних об'єктів цього проекту - капличка у сквері, де нині стоїть пам’ятник Степану Бойку.

Але запропоноване будівництво не відповідає ні історичним реаліям, ні архітектурній логіці, ні чинному законодавству. На цьому місці свого часу розташовувався комплекс монастиря отців-тринітаріїв. І нині костел архангела Михаїла й апостола Павла перебувають під охороною держави (Ох.№81-Н), хоч і використовуються військовим шпиталем.

Проект розміщення нової каплички в сквері на вул. Л.Українки

Тринітарії, які займалися благородною справою – викупом полонених з полону, - прибули до Луцька у 1717 р. Використавши на той час уніатську церкву Св.Михаїла, протягом 1718-1729 років вони збудували свій монастирський комплекс. Останній складався з головного корпусу та двох флігелів, що утворювали літеру «П». З четвертої сторони ці споруди замикалися костелом (не зберігся). Монастир мав свій колегіум (школу). Відоме найдавніше збережене зображення Луцька – на іконі Св.Ігнатія – також звідси. Монастир залишався діючим до 1849 року. У 1860-х рр. його використовували як в’язницю для польських повстанців. Влітку 1869 р. тринітарський костел розібрали, а монастир переробили у стилі класицизму. Того ж 1869 р. його приміщення передали окружному суду.

Монастир Тринітаріїв. Ікона св. Ігнатія (фрагмент)

Навесні 1894 р. працівники суду власним коштом на місці зруйнованого костелу за 23 дні (!) побудували каплицю Іверської Божої Матері - за проектом архітектора Г.Артинова. Проіснувала каплиця до 1961 р. і була демонтована радянською владою.

Кілька років тому під час прокладання бруківки відкрилися фундаменти колишнього тринітарського костелу і, ймовірно, його підземний комплекс (крипти?). Будівництво нової церкви (а не «відновлення» каплички) на місці унікальної пам’ятки Луцька завдасть невідновлюваної шкоди архітектурній домінанті монастиря, самій пам’ятці і порушить «Європейську конвенцію про охорону архелогічної спадщини», ратифіковану ВР України 10.12.2003 р.

Монастир Тринітаріїв

Згідно з Генеральним планом розвитку Луцького історико-культурного заповідника, що складений Українським регіональним науково-реставраційним інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005-2006 р. (керівник – Роман Могитич), ця територія входить до Луцького заповідника.

Пам'ятник Олександру ІІІ

У 1913 році у внутрішньому дворі будинку суду урочисто відкрили також пам’ятник «царю-миротворцю» Олександру ІІІ (демонтований в часи Першої світової війни). Сподіваємося, що у нинішньої луцької влади не виникне бажання і його «відновити».

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

Свою позицію щодо проекту забудови скверу висловили і представники Експертної робочої групи з питань збереження і розвитку історичного середовища м. Луцька. Враховуючи всі обставини, фахівці вирішили:

- будівництво чергової культової споруди в сквері на вул. Лесі Українки вважати таким, що не відповідає ні історичним реаліям, ні архітектурній логіці, ні чинному законодавству. Очевидно, що воно є маніпулятивним проектом, що здійснюється під виглядом потреби відновлення історичної забудови. Спорудження у цьому місці культової споруди вважаємо недоцільним, оскільки тих, що вже існують, достатньо для задоволення потреб релігійного культу; 

- вкрай необхідно зберегти рекреаційну зелену зону скверу з можливою його реконструкцією, згідно з вимогами історичного середовища й охоронної зони пам’ятки національного значення;

- зберегти пам'ятник Степану Бойку і припинити пропагандистські політичні спекуляції, пов'язані з ним; 

- необхідно забезпечити оглядовість пам’ятки національного значення - монастиря Тринітаріїв - і винести з його охоронної зони смітники, які розміщені тут незаконно і спотворюють сприйняття самого скверу;

- за наявності великої потреби у відновленні історичної забудови (якої не бачимо) і коштів вважаємо доцільнішим організувати повномасштабні археологічні дослідження та реконструкцію залишків костелу Тринітаріїв і його підземної частини; 

- такі підходи у формуванні і валоризації (переоцінюванні) історичного середовища міста є відверто непрофесійними й потребують осмислених фахових рішень, а не банального забезпечення кон’юнктурних та бізнесових потреб зацікавлених сторін.

 


  1. igorhiv 20 жовтня 2015 20:58
    Цікаві історичні факти. Дякую автору.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь