Степан Бойко. Бути чи не бути?

Це, ймовірно, наболіле для лучан питання стало черговою проблемою міста. Одні за те, щоб його зберегти, інші - щоб знести. І те, що цей бюст є пам’яткою історії місцевого значення, мало хто тепер знає. Але ж ті, хто сидить у владних кабінетах, повинні знати. Втім, їхні рішення свідчать самі за себе. Для них - чим гірше, тим краще.

Бюст Бойку був встановлений ще 1969 року з нагоди 30-річчя возз’єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радянській державі. Автор роботи - скульптор А. Невєров.

Сорок років простояв Бойко у сквері на вул. Лесі Українки. Поки не нависла над ним перша загроза - наприкінці 2009 року влада вирішила знести бюст, а на його місці збудувати ротонду з Матір’ю Божою.

Тоді лучанам вдалося відстояти пам'ятку. Але тепер владці маніпулюють поняттям "комуніст". До того ж, до них звернулася релігійна громада Свято-Троїцького кафедрального собору з проханням видати дозвіл на будівництво каплиці ікони Волинської Божої Матері саме на цьому місці.

Тут ще збереглася підземна частина костелу тринітаріїв 1729 року. А поруч був монастир тринітаріїв - пам’ятка архітектури національного значення XVIII ст., в якому за Польщі розміщувався окружний суд, наразі є є військовий шпиталь.

Я - корінний лучанин і людина, яка частину своєї душі вклала в збереження історичної спадщини міста, - виступаю проти такого будівництва. Бо в цьому місці ніколи не стояла каплиця з такою назвою. Якщо тут щось і робити, то ліпше відновити костел тринітаріїв, на місці якого 1894 року було збудовано каплицю ікони Іверської Божої Матері. Після руйнації останньої у 1961-му саму ікону передали собору, де вона перебувала до середини 2002 р., а потім її звідти викрали. Досі невідомо, де вона є. Тому про відновлення каплиці мови не може бути. А будівництво нових споруд на місці пам’яток - це взагалі повний вандалізм.

І ще кілька слів про Степана Бойка. Він був комуністом, але не тієї партії, котра винищувала український народ та інші народи Союзу. Він входив до лав КПЗУ і був одним з її лідерів. КПЗУ, як складова частина, входила до Комуністичної партії Польщі й очолювала боротьбу українських трудящих за визволення з-під гніту буржуазної Польщі.

На жаль, доля подарувала Бойку лише 29 років життя, з яких 4 він відсидів у польських в’язницях. У листопаді 2015р. виповнилося 85 років із дня його загибелі. В ніч з 18 на 19 листопада, перед відходом поїзда у Львів, дефензива заарештувала Степана Бойка. Провокатор навів поліцію на слід секретаря Луцького окружкому.

Знаючи про те, хто в їхніх руках опинився, поліція вирішила, не гаючи часу, допитати його. Тортури тривали цілу ніч. Через тиждень-два стало відомо, що в ніч на 19 листопада кати замордували Степана Бойка, так від нього нічого не дізнавшись. Понівечене на допитах тіло вони кинули у Стир. У травні 1931 року його виловили у річці, неподалік від мосту у напрямку с. Красне. Після проведення слідства його останки були захоронені на кладовищі, якого наразі вже не існує.

Це була людина, яка жила, боролась та віддала своє земне життя за щастя і волю українського народу, за його майбутнє і, врешті-решт, за Україну, яку ми зараз із вами маємо. Вічна пам’ять герою.

              О. Виноградов -краєзнавець.