«Різдвяний шабаш» біля луцького собору.

У святі дні чорт особливо крутить. Ніби намагається помститися істинно віруючим, які обрали не його парафію. Ось і в Луцьку, коли християни західного обряду славили Різдво Господа в домівках і храмах, дідько знову крутив волинським владикою. Замість вшанування празника, він влаштував «шабаш» на древніх могилах, спорядивши туди звичайних роботяг, яким і свято - не свято, аби гроші платили.

«Шабашники» - за вказівкою старости кафедрального собору Святої Трійці м. Луцька протоієрея Володимира, про що вони заявили на камеру, - і почали копати на історичному цвинтарі поблизу храму. Жодних документів на здійснення підприємницької діяльності чи будь-яких ліцензій, дозволів на роботи вони не мали. «Мене попросили зробити. Нас найняли… Я робоча людина»… Так напустив на них мани дідько в рясі, що навіть не помітили, як потрапили на кладовище. І хоча робота бригади без відповідного оформлення статусу є порушенням закону, міліція, ой пробачте, поліція, цього так і не зауважила. Чари…

Не побачили «шабашники» і склеп, або муровану могилу, на яку натрапили під час копання. Про що повідомила луцький краєзнавець Ната Раїна, яка випадково стала свідком безчинства. Тож, чітку вимогу ЗУ «Про охорону культурної спадщини» - зупиняти в таких випадках роботи і повідомити орган охорони культурної спадщини, - ніхто, звісно, не дотримав. Могилу розбили і викинули, заливши на тому місці бетонні стовпці. Частину ж самого надмогильного хреста і надгробка вирішили закопати поруч. Але натрапили на людські останки...

Велика кількість журналістів, депутатів і небайдужих громадян, які звалилися, мов довгоочікуваний сніг, на цей «шабаш», сплутала наказ «згори» перенести й історичний надгробок - останній дар від сина покійної «Єлены Ивановны Байер», що був установлений  на її могилі ще 1914 року і, мабуть, заважав втіленню попівського «красіво». Про це обмовився один із робітників. Пам’ятник встигли лише обкопати.

Староста кафедрального собору протоієрей Володимир, який підійшов пізніше, вдаючи невинного агнця і тихенько киваючи в бік «шефа», блаженно називав всіх «смішними людьми» і заперечував свою участь у «різдвяній вакханалії». На запитання, чи не соромно працювати в день Різдва Христового, та ще й знищувати могили, впевнено відповів, що його душу це не бентежить. Шкода…

Потрапивши в підземелля монастиря бернардинів – пам’ятки національного значення, - навіть депутати-націоналісти стримувалися від використання кацапсько-сепаратистського жаргону. Побачене вразило всіх. Від сечі з каналізації, що текла десь згори, напівтверезих «рабів-реставраторів», що покірно, мов цербери, виконували волю «хазяїна», ревно охороняючи царство провінційного Аіда, до підкопу під Театральний майдан, який щохвилини міг упасти на їхні голови. Простір кричав. І кожен з присутніх, у цій напівтемряві, відчував це.

Навіть «бувалий» заступник начальника управління містобудування і архітектури Луцької міської ради Ярослав Матвіїв, який «випадково прогулювався поруч», був шокований побаченим. Чиновник підтвердив, що роботи ведуться самочинно і місто ніколи не дало б дозволів на їх проведення на історичному цвинтарі. На його думку, це порушення не лише законів людських, а й Божих. Особливо коли таке творять у день Різдва Христового.

Справжній автор «шабашу» - горезвісний «владика» Тимофій Зінкевич (Михаїл), на совісті якого добра тисяча викинутих останків з історичних могил Луцька і Волині та десятки сплюндрованих пам’яток, давши ц/у «рабам», поїхав вітати католиків… Навіть повернувшись, він так і не вийшов до міщан, депутатів і посадовців. Як шкідливий пахолок, посилав він у «розвідку» своїх попів, які намагалися грати в наївних перехожих. Коли ж з ним захотів зустрітися директор ДП «Волинські старожитності», відомий волинський археолог Олексій Златогорський, то й узагалі втік через «чорний» хід своєї канцелярії. Це викликало в присутніх історичні аналогії з есером Керенським, який в жіночій сукні ховався від революції.

Що ж будують попи на могилах? Виявляється… Та-та-та-там… Альтанку для молодят. Щоб вони могли фотографуватись у ній… Про це заступнику начальника управління містобудування і архітектури ЛМР Ярославу Матвіїву повідомив телефоном один із дизайнерів, до якого звертався Зінкевич (Михаїл) за проектом. Ось тепер і ви можете уявити рівень цієї келійної некроклініки… Фото молодят на могилах - це ж круто?

Аж сам начальник міськвідділу поліції Ігор Муковоз прибув на місце події - за наказом свого шефа Петра Шпиги. Але поводився як кабінетний функціонер. Це підтвердила вечірня зустріч, що відбулася на його ж запрошення, з депутатом Луцької міської ради Павлом Данильчуком та координатором Комітету правозахисту та боротьби з корупцією Ігорем Левчуком. Мабуть, страх перед попом спонукав Муковоза відверто порушити однозначні вимоги Кримінально-процесуального Кодексу України і не включити повідомлення про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А його кивання в бік прокуратури виглядали типовою клоунадою. Тож, запрошені були вкрай вражені рівнем посадовця, який виявився гідним уособленням ще не забутого слова «мусорня». За результатами цієї зустрічі депутати й активні громадяни Луцька готуватимуть відповідне звернення до міністра внутрішніх справ, атестаційної комісії, депутатів Верховної ради з проханням допомогти їм попрощатися з останнім луцьким «ментом».

У канцелярії патріарха Філарета, до якої звернулися того ж дня представники «Народного контролю», жодних доводів не зауважили і чемно повідомили: «владика Михаїл сказав, що в нього всі дозволи є». І тут коментарі, як кажуть, зайві. У попів своя логіка і своя мафія…

Депутати і краєзнавці рішуче налаштовані зупинити «шабаш» на історії. А тому констатують повну деградацію моральних норм, ігнорування ЗУ «Про охорону культурної спадщини» і ЗУ «Про охорону археологічної спадщини», Земельного Кодексу України, ряду постанов КМУ, профільних органів і чітко кваліфікують згадані вище події відповідно до Кримінального Кодексу: «нанесення шкоди об’єкту культурної спадщини і пам’ятці, самоправство і наругу над могилою». Боротьба за гідність і спадок українців триває. Ця справа варта справжніх лучан. А, отже, останнє слово точно буде за ними. І хай хоч вся чортівня рясами крутить.