«Екологічна демократія» по-луцьки

Події останніх місяців з періодичними вирубками дерев та незрозумілими реконструкціями, котрі викликали хвилю обурення у місцевих мешканців, дали змогу дійти до певного висновку. Влада людей слухати, звісно, готова. Лише тих, які в унісон з нею виступають за сумнівні рішення та метаморфози міста. Тож давайте разом розглянемо, якими «демократичними зрушеннями» відзначилися міські можновладці у напрямку того, аби почути мешканців.

Електронний лист проти нищення парку

Нещодавно на сайті міськради з’явилася цікава пропозиція до лучан. Взяти участь в обговоренні Концепції розвитку Центрального парку ім. Лесі Українки. Здавалося б, обговорення має бути публічним та масштабним. Бо що ж це тоді за обговорення, яке не відповідає цим ознакам? Проте, усе, що пропонується містянам під виглядом «обговорення», – це не зустріч із владцями та навіть не відкрита дискусія на спеціально створеному майданчику в Інтернеті. Лучанам пропонують писати листи на ім’я мерівського заступника Юрія Моклиці. Так-так, саме того, який саркастично насміхався над екоактивістами та на камеру рахував дупла в липах на вулиці Лесі Українки. Щоправда, нарахував тоді усього одне, та цього вистачило міському чиновнику для звинувачення своїх опонентів мало не в недолугості. Ось саме з ним пропонується «обговорювати» у листуванні Концепцію парку. Як гадаєте, дослухається?

Ще один цікавий аспект у цьому заклику до «інтернетного народовладдя» полягає в тім, що Концепція не передбачає деталізації по кожному об’єкту. Тобто, ви собі, люди, говоріть, а влада поступово здаватиме все нові й нові ділянки під будівництва та «наливайки». Як то було з заповідником «Пташиний гай», на місці якого залишилася фактично лише табличка та купа бур’янів, куди не добралися генделики та картинг. Тож по об’єктах деталізація не передбачається. Головне, можна висловлювати абстрактні пропоозиції, аби усе було гарно. Чи то «красіво»?

Багатостраждальна Ковельська 17

Не менш промовиста екологічна та містобудівна «демократія» у нас є в питанні скандальної забудови на Ковельській 17. Аргументи проти будівництва категорично не враховуються, а думка краєзнавців, істориків та екологів нівелюється. Яка там панорама міста, яка зона підтоплення, яке мігруюче русло? Знову ж, головне аби «красіво». І ніхто й не думає підняти питання, аби заборонити забудову взагалі. Лучанам лише пропонується вносити свої пропозиції до скандального будівництва, яке, на думку влади та горе-інвестора Козюри, все одно буде.

Потенційна зміна керівництва КП «Парки і сквери»

Нещодавно у волинських виданнях з’явилася інформація про те, що директора КП «Парки і сквери» можуть звільнити, бо підприємство не приносить прибутків. Ба більше, має чималі збитки. Як додаткову аргументацію до цього рішення, перший заступник міського голови Тарас Яковлев, наводить той факт, що лучани й без того незадоволені діяльністю КП. Здавалося б, нарешті хоч тут думку лучан почули та маленький промінчик демократії блиснув у непроглядному царстві луцьких забудов, вирубок та псевдо-реконструкцій. Але справжньої демократії тут і не видно. У діяльності КП «Парки і сквери» невдоволення лучан здебільшого лунають лише відносно вирубки здорових дерев. А в рамках яких проектів ці дерева зрубують? Чи не тих самих горезвісних реконструкцій, які активно лобіює сам пан Яковлев? Здається, увагу лучан намагаються просто відвернути, аби вкотре імітувати місцеве народовладдя.

Ймовірна забудова на межі з парком

Ще одна цікава ситуація відбувається довкола можливої забудови на межі з Центральним парком. «Втулити» будівництво хочуть у місці, яке є водохоронною зоною річки Стир та має інше призначення, згідно з генпланом. Забудова у 10 поверхів, котру хочуть бачити окремі міські чиновники, абсолютно не відповідає плану зонування. Містобудівна архітектурна рада відхилила проект, а зелені насадження на тій території вже були видалені. Відтак, даремно. Цікава деталь – знову ж за будівництво заступався пан Яковлев. Так звідки ж ростуть ноги у цих проектів? І хто більше винен у вирубці – той, хто виконує вказівку чи той, хто її дає?

Прикладів «подібних ініціатив» можна назвати ще багато. Та всі вони приводять лише до одного висновку. Лучанам ніхто не хоче давати можливості реально впливати на стан свого міста. А ті, хто мали б його захищати, стають першими вандалами, які нищать історію та природу, прикриваючись незрозумілими проектами. Схеми відпрацьовані, «режисери» цього театру абсурду відомі, а цап-відбувайло знайдеться в особі директора якогось чергового КП, який, будучи пішаком, лише виконує вказівку безкарної верхівки.