Такої ганьби давно не бачили в Міністерстві культури України. Це було повне фіаско «команди від луцької влади» та яскрава демонстрація критичного рівня некомпетентності та корумпованості.
28 листопада в м. Києві відбулось засідання Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини при Міністерстві культури України. На ній розглядалась науково-проектна документація «Історико-архітектурного опорного плану міста Луцька з визначенням меж та режимів використання історичних ареалів та зон охорони пам’яток». Цей скандальний проект, розробка якого була розпочата ще в 2016 році, став взірцем корупційності та непрофесійності команди розробників від Українського державного інституту культурної спадщини Міністерства культури України. Його активно курували окремі корумповані чиновники ЛМР та забудовники з числа депутатів та керівництва містом. Неодноразові звернення фахівців до влади міста та держави, стосовно проблем та зловживань на етапах його розробки, вперто не знаходили жодного реагування. До створення цього вкрай важливого документу, який мав би стати додатковим важелем в питаннях збереження культурної спадщини древнього Луцька, взагалі не було залучено жодного з місцевих фахівців. Все відбувалось кулуарно і в ручному режимі. Фактично керував цим процесом підопічний директора департаменту культури Луцької міської ради Т.Гнатів скандально відомий начальник відділу охорони культурної спадщини П. Троневич. Нагадаємо, що саме по цьому бездарному чиновнику, який особисто причетний до масового знищення та паплюження десятків пам’яток та історичних могил Луцька та Волині, відкрита низка кримінальних проваджень.
Великою несподіванкою для лобістів знищення заповідника та культурної спадщини м. Луцька став приїзд на засідання активних представників луцької громади: Ігоря Левчука, Геннадія Хомутінкіна та Віктора Мархалевського. Це стало хорошим детонатором для професійної дискусії, яку підтримали знані науковці з поважної ради при міністерстві. На тлі їх фахових запитань до луцьких чиновників, останні відверто виглядали двієчниками-школярами, які не спромоглись навіть вивчити елементарних азів предмету. Предмету, за які їм платять чималі кошти з кишень міщан.
Особливо вразила членів ради некомпетентність та навіть брехня з вуст головного архітектора міста В. Туза та низький рівень голови профільної комісії міської ради з питань генерального планування, будівництва, архітектури та благоустрою… А. Козюри. Красномовним для лучан був і той факт, що цей пан-забудовник, який є одним з найбільш зацікавлених в ліквідації заповідника, який суттєво перешкоджає його планам по забудові Старого міста, привіз з собою в авто і основних лобістів свого бізнесу: начальника відділу охорони культурної спадщини П.Троневича та радницю міського голови М.Сорочук, які й до того неодноразово були помічені в відстоюванні його бізнесінтересів.
Зауважимо, що скандали навколо спроб голови фракції «Батьківщини» в ЛМР А. Козюри нахабно та протизаконно забудувати багатоповерхівками археологічну територію заплави р. Стир на Ковельській, 17, в зоні охоронюваного ландшафту державного історико-культурного заповідника, вкрай бентежать міську громаду.
Відзначимо, що ці особи намагались ввести в оману науково-методичну раду, щодо існуючого, за їх словами, рішення ЛМР по розробці нового генерального плану міста Луцька.
Проте активне реагування представників громади міста, які приїхали на засідання, посприяли привселюдному виявленню відвертої брехні та маніпуляцій. Члени ради таки заставили чиновників зв’язатись по телефону з секретаріатом ЛМР та уточнити питання. Брехня стала явною. Це виглядало доволі бридко.
Ніхто з присутніх офіційних представників міської влади так і не зміг дати виразної відповіді, що саме вони планують робити з нинішнім генпланом міста. Виявлене таки на засіданні рішення про виділення коштів лише на корегування існуючого генплану, а не новий генплан, мало б бути лише другим етапом. Адже не має жодного відповідного документу ЛМР, який обґрунтовує саму потребу використання цих коштів. А це не може бути законною підставою для розробки нового ІАОП (Історико-архітектурний опорний план). Розробка нового ІАОП Луцька, при наявності генерального плану 2009 року, де складовою частиною мав би ще тоді бути ІОАП, без відповідного рішення ради по поновленню генплану, підтверджує факт порушення ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та можливих зловживань з бюджетними коштами. І про це мав би знати головний архітектор, чиновники й голова профільної комісії. Про це «школярям» з офіційної делегації Луцька публічно роз’яснили і члени науково методичної ради.
Некомпетентність делегації луцьких чиновників та розробників була просто вражаючою. Розробники ІАОП, що два роки за бюджетні кошти робили проект (чи вигляд роботи), тільки тут дізнались про існування в місті старого ІАОП м. Луцька розробленого ще в 1971 році. Він був виготовлений на основі держзамовлення Держбуду СРСР і досі ніким не скасований. Його автор і співавтор проекту луцького історико-культурного заповідника Богдан Віталійович Колосок, який був присутній на цьому засіданні, підтвердив цю тезу. Щоб прикрити тотальні порушення законів та «блатні» забудови історичних зон, на які досі закривають очі правоохоронні органи, цей документ вперто ховали багато років. Його абсолютно не врахували й при розробці нинішнього проекту.
Розробники намагались маніпулювати поважною радою в цьому питанні, але тим самим демонстрували лише своє професійне невігластво.
Ось фото саме з копії цього плану, якого «не існує».
Ще одним прикладом непрофесійності стала і топооснова історико-архітектурного опорного плану. Розробники отримали її в департаменті архітектури ЛМР. За оцінкою фахівців міністерської ради, вона не відповідає вимогам до містобудівної документації, а її використання робить проблематичним подальше прикладне застосування та синхронізацію з генеральним планом та іншими містобудівними документами. Якщо вона лишиться такою як є, то це потребуватиме знову додаткових бюджетних коштів. Це зауважив член ради Андрій Євгенович Куделін - архітектор, член Спілки архітекторів України, заступник начальника відділу нормативно-методичного забезпечення містобудівного проектування державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».
Зважаючи на отриману інформацію, членами поважної ради було констатовано й кричущий факт, що дає підстави сумніватись в легітимності Генерального плану м. Луцька 2009 року, який був прийнятий з грубими порушеннями вимог державних будівельних норм. Це зауважив головуючий на засіданні професор Анатоль Маркович Кармінський - голова комітету аналітики будівельної галузі, член президії Будівельної палати України, заслужений будівельник України.
Поважні члени комісії були просто вражені некомпетентністю П.Троневича та зауважили повну бездіяльність його відділу та управління культури ЛМР, яке очолює Т.Гнатів. За останні 9 років (з моменту прийняття генплану) у Луцьку не з’явилося жодної пам’ятки. Перелік та облікова документація щойновиявлених об’єктів культурної спадщини не оформлені та не погоджені належним чином. Про це зауважила директор Центру пам'яткознавства Національної академії наук України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, член бюро Головної ради УТОПІК, дійсний член ICOMOS Олена Миколаївна Титова. За що чиновники отримували великі зарплати всі ці роки, присутнім на засіданні теж не було зрозуміло.
Сам же фаховий рівень начальника відділу охорони культурної спадщини ЛМР був відверто жалюгідним. Чиновник нагадував швидше престарілого пихатого неука, чим посадовця з багаторічним стажем.
Найскандальнішим питанням, яке було підняте доповідачами від науково-методичної ради при міністерстві та представниками громадськості Луцька, було вкрай важливе питання загрози повного знищення луцького заповідника. Згідно представленої розробниками інформації, в історико-архітектурному плані, що виносився на розгляд Мінкульту, його взагалі вже немає. На цьому наголосила член ради директор ТОВ «Український центр з дослідження культурної спадщини», дійсний член ICOMOS Тетяна Григорівна Маніфасова
Аргументованим був виступ і керівника Громадської ради Волині історика та правознавця Ігоря Володимировича Левчука, який представляв делегацію від фахівців та вкрай небайдужої громади Луцька.
Просто жалюгідно, на фоні цих виступів, виглядали керівники адміністрації Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку П.Рудецький та В. Баюк, які ці два роки, доки розроблявся проект по знищенню заповідника, сиділи «як вош в бороді» та лише проявляли активність в знищенні та пограбуванні його з середини. З їх незграбних слів відчувалась лише тривога за своє тепле робоче місце, а не за довірену їм унікальний історичну реліквію, яка грою долі попала в бездарні руки.
Так само жалюгідно виглядала й спроба директора Українського державного інституту культурної спадщини Міністерства культури України Ольги Пламеницької виправдати своєї вкрай непрофесійні дії, як керівника групи розробників проекту, від якого відверто тхнуло корупційністю.
Проект не відповідає вимогам науково-технічного завдання, вимогам закону, а в Луцьку повністю відсутній кваліфікований містобудівний нагляд та система збереження культурної спадщини. Таким був остаточний вердикт поважної міністерської ради. І зроблений він був компетентно на основі розгляду документів, наданих розробникам ІАОП даних та за підсумками спілкування з присутніми офіційними представниками міста. Це було вписано й в офіційне рішення науково-методичної ради.
Проте, як виявилось, це мало хвилює нинішнє керівництво міста. Адже вже після приїзду делегації, в.о міського голови вчергове нагородив премією головного архітектора міста та причетних до цієї ганьби чиновників. Коментарі, як кажуть…
Професор А. Кармінський, який головував на засіданні, в своєму виступі щиро звернувся до всіх своїх поважних київських колег з великим проханням зберегти для лучан їх історію та їх прекрасний заповідник. Що поважна рада й намагались робити під час засідання. А в залі сиділа офіційна делегація Луцька, яка приїхала, щоб його остаточно знищити… Цей дисонанс досі не дає спокою. Було боляче і соромно, що земля древнього та славного Лучеська, міста з визначними культурними цінностями та багатою історією, досі носить таких продажних та непрофесійних манкуртів. Тішило лише те, що наполеглива їх спроба знищити історію нашого міста таки цього разу зазнала нарешті повного фіаско. Історико-архітектурний опорний план Луцька не погоджено в Мінкультури та відправлено на ґрунтовне доопрацювання.
Передрук матеріалу та використання відео з публікацій здійснюється тільки за погодженням із редакцією.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь