Вчитель Володимир Федоренко розпочав свою педагогічну працю ще за часів Російської імперії. Почав в Луцькій чоловічій гімназії, продовжував у Луцькій українській гімназії та середній школі N1 .
Відомо, що Володимир Федоренко народився 15 липня 1888 року у місті Малин Київської губернії. 1912 року він закінчив Київську духовну академію. Перші 24 роки його педагогічної праці, яка розпочалася 1915 року, були тісно пов'язані з Луцькою чоловічою гімназією, створеною 1895 року. З початком першої світової війни, в 1915 році, її евакуювали до міста Бєлгорода Курської губернії. Там вона діяла три роки. У травні 1918 році гімназія повернулася знову до Луцька. Після встановлення на Наддніпрянській України режиму гетьмана Павла Скоропадського, в цьому ж році, вона стала і Луцькою українською гімназією. 1918-1919 навчальний рік став єдиним, коли гімназія працювала за української влади (Українська Держава, згодом Українська Народна Республіка).
Новий директор гімназії Іван Федорович Власовський (1883-1969) вважав, що гімназію необхідно українізувати, тобто предмети повинні викладатися українською мовою. Треба зазначити, що серед педагогічного складу тоді було лише три українці: сам Власовський та вчителі Володимир Федоренко та Рафаїл Шкляр, які підтримали ініціативу директора про українізацію навчального закладу. У гімназії з'явився новий предмет – українська мова. Почався поступовий перехід на повне навчання українською мовою.
У травні 1919 року Луцьк зайняли польські війська. Луцька українська гімназія за Другої Речі Посполитої була єдиною у місті, де викладання відбувалося українською мовою. Щоправда, навчальний заклад зазнавав утисків з боку польської влади. До 1931 року випускників української гімназії не приймали до польських вищих навчальних закладів. Навчання для учнів цього навчального закладу було платним, на відміну від тих, де вчилися польською мовою. 1 грудня 1939 р., з приходом радянської влади, гімназію закрили.
Володимир Кирилович Федоренко був одним з двох викладачів української гімназії, які працювали з моменту її створення й до закриття в 1939 році.
Відомий луцький краєзнавець Ірина Олександрівна Левчанівська, яка у 1925-1931 роках навчалася у Луцькій українській гімназії, залишила спогади про Володимира Кириловича. В них вона зазначила його працю інспектором у гімназії та отримання, в 1927 році, диплому вчителя, виданого Міністерством Віросповідань і Освіти. Викладав він латинську мову в старших класах, історію стародавнього світу та спів у молодших. Деякий час керував він і гімназійним хором.
«Це був справжній педагог, навіть найбільші ледарі його предмет вчили Він з 3-го класу і до кінця навчання в гімназії був у моєму класі вихователем. Вважалося, що на 5 знає лише Бог, вчитель на 4, а хороший учень – на 3. Але, інколи і учням вдавалося заробити 4 : у мене за рік були четвірки із латинської та німецької мов. Володимир Кирилович ніколи не підвищував голосу, не «ліпив» двійки спересердя усім підряд, як робили молоді вчителі. Але, не підготуватися до його уроку (тоді казали, «лекції») було просто неможливо. Він був, мабуть, найбільш, поважаною учнями людиною».
Викладачі Луцької української гімназії. Стоять (зліва направо) Білецький Б.М., Федоренко В.К., 4-й: Миронов М.Я., Левицький М.П, Кобилянський Б.В. Сидять: Орел, Іванова С.М., Петриківський Є.І., Шкляр Р.Т., Пащевський Павло, Орлова М.М.
В повоєнний період Володимир Кирилович успішно продовжив свою педагогічну діяльність в середній чоловічій школі N1. Про його педагогічні якості говорить витяг з «Річного текстового звіту про роботу шкіл Луцька за 1945 – 1946 навчальний рік». Він, як вчитель з 30 річним стажем, добився найкращих результатів у навчанні учнів та виконанні ними правил для учнів,
«Найбільш глибокі знання програмного матеріалу з української мови та літератури показали учні 5-7 класів української середньої чоловічої школи N1 (викладач - Володимир Кирилович Федоренко). З 84 учнів цього вчителя встигає 73».
Весь повоєнний час професор латиніст Володимир Кирилович Федоренко викладав українську мову в середній школі № 1 Луцька. За досягнення на педагогічній ниві, в 1957 році, здобув він і звання Відмінника народної освіти УРСР. Колеги завжди тепло відзивались про нього, згадуючи як «душу» колективу.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь