Найстаріші вчителі луцької школи №1

Луцька середня школа N1 є найстаршою луцькою школою. Викладали в ній педагоги, чия праця розпочалася ще за Другої Речі Посполитої, у 1920-1930-х роках.

Олександр Митрофанович Левчанівський (1881-1968)  був, мабуть, чи не найстарішим з педагогів луцьких шкіл, що працювали у повоєнний час. Народився він 1 листопада 1881 року у місті Крем'янці на Волині. 1901 року закінчив з золотою медаллю Ніжинську класичну гімназію. Навчався у Петербурзькому електротехнічному інституті, але не закінчив його у зв'язку з початком Першої світової війни. 1905 року Олександр одружився на Олені Карпівні Гродзінській (1881-1940), яка за Другої Речі Посполитої стала сенаторкою від Волині та захищала права українців. Після встановлення на Західній Україні радянської влади Олена Левчанівська була репресована та загинула у сталінських таборах. Нині колишня луцька вулиця Тринітарська (за СРСР мала назви Карла Маркса та Медведєва) носить її ім'я.

17 листопада 1913 року у подружжя народилася донька Ірина, у майбутньому відомий луцький краєзнавець та дослідниця історії нашого міста.

У 1923-1931 роках Олександр Левчанівський працював вчителем математики у молодших класах Луцької української гімназії. Ось як згадували учні про нього. «Уроки вчителя Олександра Левчанівського проходили цікаво, відзначалися дохідливістю подачі матеріалу, чіткістю, красою геометричного малюнка. Матеріали з геометрії освоювали повністю на уроках. Був доброзичливим».

На відміну від його дружини, Олександру Левчанівському вдалося уникнути репресій з боку більшовицької влади. У віці понад 60 років він викладав математику у луцькій середній школі N1, що була створена 1939 року і до 1941 р. мала назву українська середня школа N2.  Знаходилася вона в приміщенні колишньої польської гімназії імені Тадеуша Костюшка по вулиці Гімназіальній, 1 (тепер – вулиця Нестора Бурчака). Автором проекту цієї будівлі 1931 року був архітектор Казимир Толочко. Нині тут знаходиться один з корпусів Східноєвропейського Національного Університету (інститут фізичної культури та здоров’я, педагогічний інститут та юридичний факультет). Сучасна адреса: вулиця Винниченка,30.

Після звільнення Луцька від німецьких окупантів 17 квітня 1944 року розпочався перший повоєнний навчальний рік, який тривав трохи більше одного місяця. Однією з двох тодішніх українських шкіл у 1944-1945 навчальному році була середня (з 1 вересня 1944 року, яка у 1945-1954 роках була чоловіча, тобто навчалися лише хлопці) школа N1. Додам, що неповна середня чоловіча школа N2 була іншою українською школою.

Влітку 1945 року відповідно домовленостей Польщі з СРСР луцькі поляки виїхали до Польщі. Приміщення колишньої польської середньої школи N3 по вулиці Кафедральній, 6, на Замковій площі передали школі N1, де вона знаходилася 1945- 1946 навчального року. А будівлю на вулиці Червоної Армії, 60 (тепер – Винниченка, 30), де раніше знаходилася перша школа, зайняло Луцьке педагогічне училище.

За сучасною адресою по вулиці Богдана Хмельницького (тоді носила ім'я польського письменника Генріка Сенкевича) школа знаходиться з 1 вересня 1946 року.

У травні 1946 року педагогів луцької школи N 1 було представлено до нагородження медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років». Серед нагороджених були вчителька 3-го класу Любов Леопольдівна Коренюк (1909 року народження, педагогічний стаж 13 років, у школі з 1945 року), вчителька 1-го класу Лідія Григорівна Барвінок, (1909 року народження, педагогічний стаж 18 років), вчителька української мови та літератури у 8-9 класах Марія Лаврівна Рижук (1902 року народження, педагогічний стаж 21 рік) та вчитель 1-го класу Іван Миколайович Климчук (педагогічний стаж 23 років).

Серед кращих вчителів за підсумками 1945-1946 навчального року відзначили вчителя 1-а класу Івана Климчука. З 35 учнів його класу 34 було переведено до 2-го класу, з яких 15 були відмінниками. До речі, він був  першим вчителем відомого українського письменника Юрія Володимировича Покальчука (1941-2008), який 1957 року закінчив  школу N1 з золотою медаллю.

А першою вчителькою брата Юрія Покальчука – Олега, у майбутньому також відомого українського письменника та соціального психолога, була Любов Коренюк. Сильна жінка з нелегкою долею…

Як розповів Олег Володимирович Покальчук, дівоче прізвище Любові Леопольдівни було Вільде. Її батько Леопольд був німцем, а мама Надія (Камілія) - з чеських колоністів, які жили на Омелянику під Луцьком. Чоловік Любові Леопольдівни Микола Коренюк  пропав 22 червня 1941 року, у перший день війни, і досі невідомо, що з ним сталось і де він похований. Заміж Любов Леопольдівна більше не виходила, трьох своїх дітей виховувала сама. Завжди була сувора та вимоглива.

Вчителькою початкових класів першої школи у 1940-1960-х роках була й тітка Юрія та Олега Покальчуків - Олена Феофанівна Покальчук, про яку також добре згадували педагоги, учні та їх батьки.

Одним з кращих педагогів першої школи була згадувана вище вчителька української мови та літератури  Марія  Рижук . У 1945-1946 навчальному році з 41-го її учня встигали усі. Додам, що вона була класним керівником Ярослава Юрійовича Миця (1935-1978) – головного архітектора Луцька у 1961-1968 роках, за проектом якого 1961 року добудували першу школу.

Досвідченими педагогами були також вчителька російської мови та літератури Серафима Іванівна Рябова (1909 року народження, 11 років педагогічного стажу, з 84 її учнів встигали 67) та вчителька математики Зоя Яківна Сенько (1896 року народження, 22 роки педагогічного стажу).

Хочеться сподіватися, що традиції луцьких освітян першої половини минулого століття й надалі збережуть педагоги сьогодення. Згуртовані    колективи луцьких навчальних закладів  невтомно продовжують нелегку, але почесну працю  «сіяти розумне, добре, вічне» у душі своїх учнів.

Фото 1948 року.

У першому ряді зверху вчителі: Збранек Е.Ю., Лесюк М.Т, Ковнацька Т.А., Яценко Л.М. Коренюк Л.Л., Крочук В.С., Радченко К.М., Іванов Ф.Г., Теплякова О., Чорний К.А. Другий ряд ( сидять): Лисенко І.І., Полонська І.С., ?  ,  Климчук І.М., Михайло Володимирович Бойко ( тодішній директор школи), Федорова Л.А., Койнаш О.С., Голубець О.П.

1948 рік.

1 ряд знизу: Рижук М.Л., Демчук В.А.,  Рябова С.І., Шклярук В.А. 2 ряд: Сенько З.Я., Савічева М.Г., Барвінок Л. Г., Ополонська О.П., Борсук Г.Г.,Кочеруба Г.М., Лебедєва М.М. 3 ряд: Гоздецька Л.П, Трофименко Г.П., Вербівська А.І., Вербицька Л.Ю., Полнікова-Бушева В.Ф., Сидоренко С.В.,  Касіч В.І., Коренюк Л.Л., Радченко К.М., Тимошенко В.І. 4 ряд: Маженков В.П., Семко Т.І., Лесюк М.Т., Левчанівський О.М., Крочук В.С., Хома І.І.

1965 рік.

1 ряд: 5-та зліва – Церковницька ( Бичківська) Марина Максимівна, поруч – директор школи Федорчук Василь Федорович.2 ряд : 2-га зліва – вчителька хімії Лебедєва М.М., 2-й справа – вчитель фізики Іванов Федір Григорович, 1-й справа – вчитель початкової військової підготовки Маженков В.П. 

Якщо хтось володіє інформацією про вчителів луцьких шкіл повоєнного часу, прохання надавати на адресу редакції - volyntimes@gmail.com.