Хочу торкнутися теми персональних електронних квитків, які планують ввести у Луцьку найближчим часом. Причому, персональні пільгові квитки можуть чомусь отримати лише пільговики, зареєстровані у Луцьку.
Відомо, що є чимало категорій пільговиків, які не мають реєстрації у Луцьку. Проте, чинним законодавством України їм передбачено безкоштовний проїзд у громадському транспорті НЕЗАЛЕЖНО ВІД МІСЦЯ ЇХ РЕЄСТРАЦІЇ.
Для прикладу візьму одну категорію - ветерани військової служби, які перебувають у черзі на отримання житла відповідно до закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» чітко визначає категорію пільговиків. Це ветерани: військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Їм надаються такі пільги:
11) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.
Жодної згадки про місце реєстрації. Усім ветеранам військової служби повинні, відповідно до законодавства України, надати пільгові електронні квитки.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року N 577: "військовослужбовці, які перебувають «на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла».
Якщо військовослужбовець, який перебуває на обліку, обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку реєстрації, інший населений пункт, відповідний командир військової частини за проханням військовослужбовця за 6 місяців до звільнення в запас або у відставку ЗА ВІКОМ подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційного органу необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення квартирно-експлуатаційного органу про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби.
Він також може скористатися правом отримати житлове приміщення після звільнення з військової служби від виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради на загальних підставах відповідно до чинного законодавства».
Отже, в Україні є багато військовослужбовців запасу та у відставці, що мають реєстрацію за останнім місцем проходження служби. Не з своєї волі.
Нагадаю, граничний вік для солдатів, сержантів, прапорщиків, молодших офіцерів - 45 років, старших офіцерів - 50 років, полковників - 55 років, генералів - 60 років. У зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, за станом здоров'я тощо багато хто звільнився, не досягнувши цього віку.
Тепер по суті питання. Особливостями забезпечення житлом військовослужбовців у Радянському Союзі, а нині й в Україні є те, що житло їм держава надає безкоштовно під час проходження служби, а тим, хто так його й не отримав, то після звільнення у запас ( у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я або по досягненню граничного віку перебування на військовій службі). Скажімо, у армії США не передбачене безкоштовне надання житла. Військовослужбовці американської армії, враховуючи пристойне грошове забезпечення, в змозі протягом служби придбати власне житло чи виплатити кредит тощо.
За радянських часів завдяки військово-будівельним загонам, які будували житло, військовослужбовцям надавали житло переважно під час проходження служби. Ті, хто не встиг отримати, по звільненні за станом здоров'я чи по досягненню граничного віку, ставали на чергу при військовому комісаріаті, в якому ставали на облік. Тобто, у любому місті СРСР. Протягом нетривалого часу їм надавалося житло згідно законодавства. В Україні забезпечення військовослужбовців житлом стало найболючішим питанням. Військово-будівельні частини скоротили. До 1995 року тим, хто звільнився, надавали житло при військкоматах згідно черги. Але черги невпинно зростали. У 1995 році з'явився наказ міністра оборони, за яким, військовослужбовці мали право після звільнення вставати у чергу на житло при військових частинах, де їх звільнили. Згодом – новий наказ міністра оборони, від 6 жовтня 2006 року, положення якого проведено вище.
Причому, у разі переводу до іншого гарнізону військовий мав право зберігати дату постановки на чергу датою починаючи з лютого 1995 року. Наприклад, військовослужбовець 1995 року встав на житлову чергу у Київському гарнізоні ( чисто гіпотетично) чи у великому обласному центрі. Протягом служби поміняв ряд гарнізонів, де завжди відновляли датою постановки 1995 року. Нарешті, не отримавши житла від Міністерства оборони, наприклад, звільнився цього року за станом здоров'я чи по досягненню граничного віку. Останнє місце служби, наприклад, невеличке провінційне місто, де і встав на чергу. ( Порівняйте вартість житла у великому місті, де починав службу, та у провінції).
А для подальшого мешкання вирішив обрати інший населений пункт. Не важно, звільнився у Сімферополі, Луганську, Донецьку чи Харкові. А потім переїхав жити до Луцька, Львова, Ужгорода чи Рівного. Або навпаки.
Отже, перед звільненим у запас виникає дилема, як перебувати надалі у черзі на отримання житла. Варіанти два. Перший - встати на чергу датою постановки, але не раніше 1995 року, при частині, у якій звільнився, де відповідно, повинен БУТИ ЗАРЕЄСТРОВАНИМ У ЦЬОМУ НАСЕЛЕНОМУ ПУНКТІ. Звільнився у Харкові, а мешкає у Луцьку. Це вважається кращим варіантом. Черепашим кроком черга все ж якось рухається. Хоча, не помилюся, стверджуючи, що у Луцькому гарнізоні, наприклад, на черзі при частині стоять військові запасу чи у відставці, що перебувають у черзі з 1992 року.
Інший варіант - кинути ту чергу, приїхати до обраного місця проживання, зареєструватися тут, встати у житлову чергу при міськвиконкомі датою постановки 2019 рік. Практика показує, що отримати житло військовому запасу при такому розкладі практично нереально. Це варіант, якщо підкинути монету, вона не впаде орлом чи решкою, не встане на ребро, а буде висіти у повітрі. Така черга дуже величезна.
Отже, військові чекають житла за чинним законодавством, будучи зареєстрованими у інших містах України. Це досить незручно, наприклад, для участі у виборах Президента, депутатів всіх рівнів. Але, якщо вони змінять місце реєстрації, то втратять чергу на житло. Причому, у разі переводу у інший гарнізон військовий мав право зберігати дату постановки на чергу.
Теоретично, можливі такі варіанти. Звільнився зі служби у Криму, Донецьку чи Луганську, там залишився у черзі при військовій частині. А мешкає у Луцьку чи Житомирі.
А що маємо тепер? Як повідомила 3 грудня цього року прес-служба луцької міської ради, «представники пільгових категорій громадян, які зареєстровані за межами міста Луцька, для отримання електронного квитка мають звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації щодо укладення договорів між сільською радою чи ОТГ та оператором електронних систем “СІТІ КАРД СИСТЕМ” для видачі пільгових електронних квитків (персоніфікованих) мешканцям відповідного населеного пункту.
Крім того, такі громадяни можуть придбати неперсоніфіковані електронні квитки, користуватися ними на загальних підставах з наступним відшкодуванням коштів в органі місцевого самоврядування за місцем реєстрації».
Тобто, треба їхати з Луцька у Харків чи Запоріжжя, або навпаки. Про Донецьк з Луганськом та Кримом вже не кажу. Не виключаю, що станом на початок 2014 року при військових комісаріатах та військових частинах ЗСУ на територіях, які зараз тимчасово окуповані, були зареєстровані звільнені у запас військовослужбовці, які обрали для подальшого цивільного мешкання інші регіони України.
Отже, яким чином підтверджувати свої законні пільги ветеранам військової служби? Їздити через усю Україну, з Харкова у Луцьк, з Луцька у Харків? Так можна виїздити вартість річного проїзду у громадському транспорті. Чи можливо, можновладцям слід виробити якийсь інший механізм для людей, які не по своїй волі мають реєстрацію не за місцем проживання, а за останнім місцем проходження служби?
ВИХОДИТЬ, ЩО В УКРАЇНІ, ЯКА ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ Є ПРАВОВОЮ ДЕРЖАВОЮ, ДІЄ ПАРАЛЕЛЬНЕ "ЛУЦЬКЕ" ПРАВОВЕ ПОЛЕ, ЯКЕ НЕ МАЄ ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ?
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь