В народі кажуть, що найбільше брешуть перед одруженням, після полювання та перед виборами. Оскільки в.о. луцького міського голови Григорій Пустовіт ніби одружений, в фанатах полювання не помічений, тож спишемо все на вибори…
Нещодавно в центрі Луцька, у сквері на проспекті Волі, 3, втулили цілий пам’ятник. Раптом. І не кому-небудь, а цілій королеві. «Анні Київській». Нагнали журналістів та навіть «виписали» цілого посла. З Франції.
Художня цінність та спосіб його встановлення стали предметом бурхливого обговорення в соціальних мережах та серед фахівців з історії та мистецтва. Хтось звав його могилою ляльки, вперто шукаючи дату її смерті та пропонуючи покласти вінок… Хтось знаходив аналогії з «цвинтарними янголятами» та намагався підкріпити аргумент світлиною з кладовища… Хтось згадував подібні образи з фільмів жахів… А самі рішучі довго ходили навколо «шедевру», намагаючись медитувати на незвідану глибину інфернального задуму автора.
Ми ж вирішили піти офіційним шляхом. Бо ще пам’ятаємо, що живемо в країні, яка десь мала колись закони. А значить там повинні бути й правила для встановлення таких скульптур. Щоб кожен «геній» не тулив все, що захоче та де захоче, є наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури і Міністерства культури України від 30.11.2004N 231/806 «Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам'ятників і монументів». В ньому і виписана процедура погодження та встановлення пам’ятників та скульптур. Проте, як виявилось, закони - то не для Луцька. Тут «понятія». Хочуть – постанову уряду про карантин відмінять, хочуть - втулять багатоповерхівку де заманеться… Навіть абревіатура ЛМР звучить тут якось підозріло. По-сепаратистськи. Не вірите? Ось почитайте. Навіть в’юн міг би позаздрити такому крутійству.
Виявляється, що скульптура Анни Київської не є пам’ятником, бо є декоративною скульптурою Анни Київської, яка є МАФом та «об’єктом благоустрою»… Тому дозволи не потрібні. Ліпи що хочеш.
«2. Скульптура Анни Київської є не пам’ятником, а декоративною скульптурою, що належить до категорії малих архітектурних форм, тому засідань робочої групи щодо встановлення пам’ятників не відбувалося.
3. Оскільки вищеназвана скульптура не є пам’ятником, то дозвільні документи щодо її встановлення не видавалися. Скульптуру було встановлено як елемент благоустрою скверу по проспекті Волі, 3.»
І звернень про її встановлення не надходило. Бо її було подаровано громадською організацією, але яке діє чомусь від цілої «громади Києва» та в рамках "пан'європейського проЄкту». ОГО! Тож з’явилась вона сама, бо так передбачає її шлях. До Франції.
«Звернення про встановлення скульптури не надходило, оскільки її було подаровано київською ГО «Чотири королеви» від імені громади Києва громаді Луцька на День міста 07 вересня 2019 року в рамках пан’європейського проєкту
«Шлях Королеви», який передбачає встановлення таких скульптур у ключових містах України і Європи на шляху до Франції.»
За що Луцьк повинен віншувати цю королеву? Яка є МАФом. Бо саме він був останнім... Місцем на її шляху в українських землях. Ось таки масштаб події…
«Луцьк було обрано для встановлення скульптури, оскільки, як доводять історики, через наше місто пролягав шлях Анни до Франції і він був останнім місцем її зупинки на українських землях.»
Пан Пустовіт, який справжній комуніст та замполіт, мало розуміється на таких нудних питаннях як мистецтво та право. То ж таки варто його здивувати. Поняття «пам’ятник» таки є. І воно зовсім не те, про що він пише, чи підписує. І має воно чітке визначення. Ну хоча б таке, як його визначає Академічний словник. «Архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь».
Ну якщо і словник занадто важкий для сприйняття ніжних мізків пана, то тоді можна відкрити інтернет (це така штука в телефоні та комп’ютері). А там є загальні технічні вимоги ДСТУ Б В.2.2-35:2013 «Намогильні споруди та склепи». Ось його пункт 3.3 може розповісти йому що таке пам'ятник. А це: «Об'ємна форма (скульптура, геометрична фігура тощо) або вертикальна плита із каменю чи залізобетону, яку встановлюють як пам'ятний знак на могилах чи в пам'ятних місцях і на якій карбують написи, зображення, що увічнюють пам'ять про померлого.»
Читаючи цей шедевр маніпулятивної недалекості згадується друг місцевих будівничих «замайбутнього» екс зам міського голови Луцька сумновідомий С. Кравчук. Той теж колись крутив вигідні собі оборудки без конкурсів, вперто називаючи пам’ятник луцькому поету К. Шишку МАФом, «парковою скульптурою» та «скульптурою подібною на Костю Шишка». Вона теж була сумнівної якості (згідно оцінок друзів поета та відомих скульпторів та мистецтвознавців) і теж точно так втулена без будь-якого конкурсу на перехресті вул. Кривий Вал та Л.Українки.
Що ж, бажання вчергове засвітити писок перед виборами, та ще й на фоні французького посла, є непереборним обов’язком для кожного провінційного політичного нарциса. А для наших… І поготів. Але ж навіщо при цьому тулити на древню землю Лучеська всякий штампований просторовий мотлох та ще й опускати при цьому авторитет колись славного міста?
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь