Пси «владики» Михаїла пошматували жінку

На території луцького кафедрального собору церковні пси покалічили прихожанку.

Міфи твердять,  що браму царства тіней та померлих стереже багатоголовий кровожерливий пес Цербер. Царство створене скандально відомим луцьким «владикою» Михаїлом (Зінкевичем) теж стережуть голови його демонічних «церберів». Два великих чорних пси щодня підступно чатують на богомольних вірян притаївшись на надгробках історичних могил біля брами луцького кафедрального собору Святої Трійці.

Цю священну вікову монастирську територію перетворено нині на псарню. Тож дорога до храму стала тепер вкрай небезпечною й може вартувати здоров’я й життя людям, що йдуть нею на молитву. Цю гірку правду відчула на собі прихожанка ПЦУ пані Галина, яка 9 липня спокійно ввечері прийшла сюди поставити свічку та замовити службу за своїх рідних. Саме тут, в кількох метрах біля входу в собор, на неї ззаду підступно напала зграя великих попівських псів. Наслідками зустрічі з пекельними звірами, що нині відчувають себе господарями території храму, стали вирвані шматки шкіри на ногах, покусані руки та залишені на тілі величезні гематоми від стискань їх міцних щелеп. 

Лише випадкова присутність поруч людей, яких слухаються ці собаки, врятувала життя прихожанці та упередила більш трагічний розвиток цих подій. Ошалілу від смаку крові зграю окрикнула жінка. Як вияснилось потім, це була «близька подруга» луцького «владики». Представилась вона коротко – Тетяна Філаретівна.

Саме вони з молодим чоловіком потім і посадила скривавлену лучанку в чорну машину й відвезла, чомусь, до обласної лікарні, а не в міський травмпункт.

Та цим ця історія не завершилась. Чи то так вплинув страх перед титулованим попом, чи зіграли роль особисті знайомства його ближнього оточення з лікарняним начальством, але «звірство» продовжилось і в лікарні. Перший дзвіночок задзвенів в приймальному відділенні, коли лікар "фахово" записав в медичну карточку пацієнтки суперечливі дані про «флегмону правої гомілки». Хоча ця нога зовсім не зазнала травм. Але про них тут теж ні слова. 

Болі в ногах були настільки сильними, що жінка не могла вже ходити. Взуття було повне крові, що цівкою лилась по підлозі приймального відділення. В палату її привезли вже на візку. Пошматоване псами тіло обробили антисептиком та заклеїли лейкопластиром. В такому стані, без перев’язки, рани були цілу добу. Зважаючи на повну байдужість медперсоналу хірургічного відділення пацієнтці самій прийшлось промити їх антисептиком. Таке т.зв. лікування тривало аж сім днів. Зведене воно було, зі слів потерпілої, до: три дні прокололи антибіотик та знеболююче. І все... З 14 липня по 16 взагалі не робили нічого.

За час її перебування в медичному закладі лікарі навіть не зробили елементарного - щеплення проти сказу, як цього вимагає протокол. Це при тому, що його інкубаційний період хвороби зазвичай триває 1-3 місяці, але може варіюватися аж до 1 року в залежності від різних факторів. І це не могли не знати медики. Дивним чином забули ескулапи й про те, що при укусах тварин також можливе зараження збудником правця. Не спромоглися вони й зробити повідомлення в поліцію та в ветеринарну службу. Адже напад тварини міг нести явну загрозу іншим громадянам та їх здоров’ю. Але авторитет «подруги владики» виявився для завідувача хірургічним відділенням вище протоколу та інструкцій. На зауваження пацієнтки про необхідність перевірки тварин на хвороби, він відреагував голослівним твердженням, що тварини привиті. Бо «так йому сказала Тетяна Філаретівна». Втім показати підтверджуючі документи він так і не зміг. Згадка про них відсутня й в медичній картці, копію якої пацієнтці вдалось отримати з «боєм». Немає в ній і згадки про місце події.

Тож замість належної медичної уваги та відповідного лікування прийшлось лучанці просто побути ізольованій в душній  палаті повній мух.

Виписали її  лише після  чемних зауважень про те, що просто полежати вона може й дома, але в більш комфортних умовах. Та й 37 градусів жари в приміщенні без кондиціонування й простого вентилятора, в умовах сумнівної санітарії й відсутності належних медикаментозних процедур… Навряд чи можна назвати повноцінним лікуванням.

(Так виглядають меблі в палатах та в керівництва лікарні)

За отриманою нами інформацією факти нападу попівських псів на прихожан собору є точно непоодинокими. Їх жертвами вже стали кілька осіб. Але це вперто скривають за вказівкою церковного керівництва. Є їх жертви й серед тварин. Про це повідомили місцеві природоохоронці. Їх розтерзані тіла цинічно викидали в смітник тут же на території собору. Про це  ми недавно писали.

Звір, що спробувала смак крові, а особливо людської, сам не зупиниться. Така його природа. Він чатуватиме на нову жертву, відчуваючи в ній лише здобич. Тож мешканцям міста варто нарешті визначитись з тим, чи готові вони до чергових шматувань попівської зграї. Та чи готові вони прийняти наслідки власної байдужості, якщо, не дай бог, ці інфернальні творіння людської вседозволеності, що вільно гуляють в самому центрі міста, нападуть на їх дитину чи немічну бабусю.

Провокативне самодурство «владики» Михаїла давно шкодить церкві та відверто підриває її авторитет в очах громади. Воно давно переросло з площини випадковостей особистісного росту в хронічно стабільний стан безкарної вседозволеності, моральної деградації та хворобливої зверхності. Спочатку була наруга над мертвими… Тепер - над живими. Ситуація явно вимагає негайного втручання його церковного керівництва.

Дорога, що веде через «церберів», точно веде не до храму. Вона прямує в іншу сторону та в інший світ. Храм та його територія, це таки не псарня та не приватний маєток церковного князька. І громаді варто частіше про це нагадувати різним «владикам», «попам» та «архієреям». Може тоді й псів в церкві буде менше, а справжніх пастирів більше.