Жидівське коріння вождя революції

У Радянському Союзі факт, що у Леніна, виявляється, були єврейські предки був найбільшою  таємницею. І досі це питання продовжує залишатися підставою для теорій змови. Про все це детально і переконливо розповідається в нещодавно виданій книзі чиказького історика Йоханана Петровського-Штерн (Yohanas Petrovsky-Schtern). Якщо говорити про  історію, то, по суті, абсолютно байдуже, чи мав Ленін єврейське коріння  чи ні. Якщо б він був ірландцем або італійцем, то хіба це когось так хвилювало?. 

Але з огляду на те, що улюбленим заняттям теоретиків змови є пошук доказів єврейського характеру світової революції, єврейському прадіду Леніна Мошко Бланку приділяється значно більше уваги, ніж німецьким або шведським прабатькам вождя російської революції. 

Петровський-Штерн у цьому компактному і важливому дослідженні дає відповіді на п'ять питань: Яким було життя містечка Старокостянтинів, де виріс Мошко Бланк? Ким був Мошко Бланк? Яке було ставлення Леніна до євреїв? Як радянське керівництво поставилося до «виявлення» єврейських предків Леніна? Як використовують це «відкриття» сучасні праворадикальні автори? 

Сама по собі історія життя Бланка містить достатньо матеріалу для захоплюючого роману, присвяченого російсько-єврейській громаді в середині 19 століття. Він здавав в оренду земельні ділянки, купував сільськогосподарські продукти для подальшого перепродажу, а також торгував у своїй маленькій крамниці вином і горілкою в українському Константинові. У 1803 році єврейська громада вперше висунула проти нього звинувачення - нібито він вкрав солому і обдурив своїх клієнтів. Потім були ще більш серйозні скарги. Йому ставилося в провину, що під час свята Песах він замість дозволеної фруктової горілки продавав міцний напій із зернових, торгівля яким, поряд з заквашених хлібом та іншими заквашених зерновими, під час цього свята забороняється. 

Якщо судити по документам, то і після переїзду у велике провінційне місто Житомир Мошко Бланк продовжував демонструвати свій сварливий характер. Після чергової суперечки він відправив до в'язниці свого власного сина, втратив власність і вів позиційну війну з сусідами, діловими партнерами та єврейською громадою. 

Відхід від іудейської релігії 

Всі ці конфлікти лише підтвердили відчуження Бланка від іудейської релігії і від єврейської громади, до якої він колись належав. Нарешті, в 1844 році, після смерті своєї дружини, він перейшов у православ'я і взяв собі ім'я Дмитро Іванович Бланк. Обидва його сина Абель і Ісроель Бланк були хрещені задовго до цього, в 1820 році. Зроблено це було для того, щоб, ставши Дмитром та Олександром Бланками, вони могли отримати можливість вивчати медицину в Санкт-Петербурзі. 

Володимир Ульянов єдиний раз у житті мав можливість побачити свого діда доктора Олександра Бланка, який до цього моменту вже 50 років перебував у лоні православної церкви. Самому Володимиру Ульянову було тоді всього два місяці від народження. Немає вказівок на те, що Ленін, будучи дорослим, знав про те, що його дід до шістнадцяти років належав до єврейської громади, і, відповідно, його предок не залишив жодних слідів в його біографії. 

Коли сестра Анна після смерті Леніна в 1924 році стала збирати матеріали для його біографії, на свій великий подив вона виявила, що у них був єврейський прадід Мошко Бланк. При спробі опублікувати ці дані вона натрапила на спротив з боку партійного керівництва. Спочатку проти публікації знайдених матеріалів виступив директор інституту партійної історії Лев Каменєв. Пізніше вона намагалася отримати дозвіл на публікацію у Сталіна, наполягаючи на тому, що це може покласти край наступаючому антисемітизму. Але і в цьому випадку вона наткнулася на гранітну стіну. Таку ж позицію зайняли з цього питання Брежнєв і Горбачов. Доступ до архівних матеріалів був закритий, а працівники архіву, що розголосили ці дані, покарані. Таким чином, єврейський прадід Леніна перетворився в Радянському Союзі в державну таємницю і міф, який пізніше активно використовували праворадикальні елементи. 

Існувало декілька причин для приховування цих фактів. Незважаючи на інтернаціональний характер комуністичного руху, вплив російських націоналістичних елементів серед більшовиків незабаром зріс. Ленін вважався «російським» революціонером par excellence. До того ж головні партійні функціонери побоювалися того, що розмови про всесвітню змову отримають нове підґрунтя, якщо стане відомо, що не тільки Троцький, Каменєв, Зінов'єв, але ще і Ленін мали єврейське коріння. 

Після розвалу Радянського Союзу саме це і сталося: радикальні екстремістські кола, які сприймали за чисту монету все те, що написано в «Протоколах сіонських мудреців», стали називати Леніна євреєм, іменували його Бланком і бачили в ньому частину всесвітньої єврейської змови. Опублікована недавно невелика, але важлива книга, не знайомить читача з єврейським Леніним, оскільки такого ніколи і не існувало. Але вона дуже добре інформує про ставлення до єврейської теми в Радянському Союзі, а також в антисемітських колах сьогоднішньої Росії.

Оригинал публикації: Lenin und sein jüdischer Urgroßvater