Волинь за російську мову!

Бездумна тенденція голосувати за картинки, а не програми чітко зберігається від виборів до виборів. Не стала винятком і минула президенська кампанія, під час якої 15,88% волинян підтримали Сергія Тігіпка.

“Тому що... красивий!” - вирішили волинські жінки, які становлять більшу частину його електорату, продовживши агітаційно-рекламну традицію Віктора Януковича - нещодавнього патрона свого кумира. Тому і не взяли до уваги деякі “політичні дрібнички” - такі як програма і справи кандидата. А даремно. В своїй передвиборчій програмі пан Сергій чітко вказав, як “українці мають розуміти одне одного”, пообіцявши:

“Я поверну російській мові статус мови міжнаціонального спілкування. Вважаю, що питання про статус будь-якої регіональної мови мають самостійно вирішувати органи місцевого самоврядування.” Коментарі, як кажуть, зайві. Принаймні, в послідовності позиції екс-керівника штабу Віктора Януковича під час Помаранчевої революції ми дорікнути не можемо. А де ж наша послідовність? Адже, ще вчора ми та наші діти мерзли на холодних бруківках майданів, виступаючи проти фальсифікацій штабу Януковича, яким тоді керував саме Тігіпко, сьогодні кричимо за підтримку української мови, а голосуємо за кандидата, який хоче змінити її статус.

 Судячи з всенародної амнезії, принцип “Ви скажіть, що вам пообіцяти, - і я вам пообіцяю”, висловлений  Сергієм Леонідовичем в одному з інтерв’ю декілька років тому, назавжди залишиться ключовим в цьому політичному лохотроні.