Час забрати каміння

Політичний маразм доходить апогею. Вчора луцька міська рада після довгих політико-базарних торгів прийняла рішення назвати одну з вулиць міста ім'ям... Юлії Тимошенко... «За» перейменування проголосували 28 депутатів, «проти» - 3, утримався один.. 

Назвавши глуху промислову вулицю міста іменем своєї шефині, її партійці навіть не замислилися над чорною символікою цієї заміни. Можливо спрацювала підсвідомість і вони відчули паралель між її і долею попереднього номінанта назви вулиці - Сергія Лазо, який був живцем спалений ворогами в топці паровоза… Чи може глушина цієї вулички нагадала їм тишу Лук’янівського СІЗО? Не відомо… Але тривожні знаки і символи останнім часом майже постійно супроводжують Тимошенко. То падіння в Донецьку, то її пророче «пропало все!…». Навіть день арешту не став винятком. Одна з найближчих її соратниць Ольга Федорівна Трєгубова буквально вмовила лідера Батьківщини поставити собі на стіл в Печерському суді ікону і маленьку Біблію. Зважаючи, що саме християнство культивує мучеництво як одну з чеснот і його пантеон складають саме мученики, цей знак і події після нього цілком логічні.  

Країна переживає непрості часи. Але саме ясність бачення ситуації повинна зараз взяти гору над початком чергового передвиборчого лохотрону, що стартував під Печерським судом. Так, в країні відбуваються політичні розбірки. І вони жорстокі. Це - справжня війна між різними бізнесовими кланами, що гарно поживилися на 20-літньому всеукраїнському гармидері, довівши країну до повного зубожіння і зневіри. 

Жодна зі сторін конфлікту і на кілометри не дотягує до святості. Невже не пані Тимошенко була при владі всі ці роки, починаючи від Кучми? Невже не вона вправно співпрацювала з Лазаренком аж до його арешту? Невже не вона по-базарному домовлялася з Януковичем, бажаючи якнайшвидше «кинути» в лету політичний труп Ющенка… В українців дуже коротка пам’ять… Забули вони, як «PR- самець» Тігіпко був головою передвиборного штабу Януковича і з тріском провалив його кампанію, втікши, мов пацюк, за кордон. Як він вміло продав свій мільярдний бізнес, навіть копійки в бюджет не сплативши! Як «гарно» провів податкову реформу і добиває пенсійну… І ви ще дивуєтесь його об’єднанню з Регіонами? Це ж азбука… А що за ці півтора року після смугастих «бігмордів» зробив пан Яценюк? Адже навіть у Верховній раді він — не частий гість. А в якому шанці окопався «ворог цієї держави» пан Гриценко…?  А…  Та ну їх всіх!

Влада… Опозиція. А в чому різниця? Півкраїни - під «Регіонами», пів – під БЮТ. І що? Ви відчули «покращення життя вже сьогодні», чи може «справедливість є»? Можу сказати на прикладі власного міста. Майже всі БЮТівські депутати минулої каденції встигли отримати собі земельні ділянки, а деякі навіть по кілька. Ще й родичам завбачливо допомогли. За безцінь, між своїми, розбазарили комунальне майно. Вдало попрацювали з бюджетними грошима, діставши їх для переливання через свої приватні фірми. Перепало від земельного дерибану і їх київським партійним керівникам… Кожен отримав свій шмат міського комунального пирога й ініціаторам сьогоднішнього рішення з увіковічення Тимошенко тоді теж перепало... Місту лише нічого не залишилось… І ні «Регіони», ні «Свобода», ні «Нашоукраїнський партійний виводок» навіть словом цьому не перечили. 

Можливо сьогоднішній прихід «Свободи» став панацеєю? Та що ви!… Вони настільки загралася в історичну реконструкцію, перейменування та бовванізацію простору, що забули про всіх нас, які животіють навколо, чекаючи хоч яких, але добрих змін. Їх більшовицькі замашки правого толку нічим не відрізняються від більшовизму лівого. Хіба символами і вождями. В одних - Сталін і Ленін, у других - Бандера і Шухевич. В одних - «вся власть комуністам!». В других – «націоналістам!». Й іншої думки бути не може… Ось тому і ловимо іскри від різномастих прапорів по всій країні. І носимося з історичними мертвяками, забувши про покоління  живих, яке вже дожилося до мрії - втекти звідси... 

Відбувається повна дебілізація українського політичного простору. І коли демократи об’єднуються лише перед розстрілом, то політичні лузери - лише перед виборами. В нас збіглося і те, й інше. Тож КПД (Комітет протидії диктатурі) вчорашньої влади дорівнює нулю, а при команді «ПР!» навіть коні не їдуть. Вони - це наше минуле… А тому не варто на нього покладати надії.

Час творити майбутнє, а воно залежить тільки від нас. Зміни в країні можуть відбутися тільки тоді, коли «низ» буде «зверху», а голова і гонор - на місці. Коли народ відчує себе владою, як записано в Конституції, а не йменуватиме нею дармоїдів, що на ньому паразитують. Настає час думаючих, які здатні створити грамотну дію. І лише здатністю до об’єднання, що відрізняє українця від хохла, може припинити цей сон розуму. Вони цього не можуть! Вони і досі кидають каміння в тонке скло нашої Незалежності. Ось тому ми і живемо роз’єднані, в роз’єднаній ними країні. Час думати і діяти, час забрати в них каміння. І вони тоді зжеруть один одного…