МАМАЙ

У музеях України є близько семисот картин Мамаїв. Мабуть, немала їх кількість є в приватних збірках чи служить досі хатніми українськими національними іконами - в пику візантійській іконографії. Це возвеличує українську Душу і не залишає байдужим до образу Мамая нікого, хто хоч-як цікавиться давньою українською народною картиною та світоглядом, що передували християнській ідеології.

Митецтвознавці, котрі займаються темою мамаєзнавства, оприлюднили чималу кількість літератури, де є різні версії походження образу МАМАЯ, описано характерні ознаки живописного письма та символіку атрибутів тощо. Все це, звичайно, цікаво, але гнітить заполітизованість мистецької думки, адже спроби пов’язати час походження Мамаїв від козацької доби чи від монгольського хана з ідентичним ім’ям “обрізає» народну пам’ять і відкидає нас на узбіччя нібито прогресивної цивілізації сьогодення.

Глибинна народна пам’ять береже образ МАМАЯ тільки тому, що він є втіленням сакрального міфологічного і реального в свідомості прадавнього народу, що ввійшло у підсвідомість нащадків як ключ для зв’язку їхньої РОДової пам’яті з Пращурами і Предками. Образ МАМАЯ служить символом незнищенності національного єства, провідником у споконвічну даність національного генетичного коду. А те, що збереглися зразки картин козацького змісту, свідчить про відновлення в ті часи народного образу вільного життя. Давніша народна картина не збереглася, бо все згоріло у вогнях безперервних війн із чисельними завойовниками.

Зважаючи на відоме, спробуємо заглянути туди, куди нема відкритого доступу дослідникам – в глибинні семіотичні пласти народної картини МАМАЙ. Відмежуємося від козацького в образах, щоб наблизитися до того Мамая, що був прототипом козацьким сюжетам. Надамо пошукові наукового спрямування, щоб окреслити логіку сакрального бачення.

По-перше, маємо знайти зв’язок семіотичного (знакового) змісту слова МАМАЙ із Матрицею. Чому це важливо? Тому що букви Азбуки й слова нашої мови, якими ведемо розмову, відображають і першообрази світу (Первені), і логіку світобудови, і числові змісти Матриці.

По-друге, слідуючи логіці зв’язку поколінь, маємо за збереженими зразками знайти зв’язок світоглядних символів Трипільської Цивілізації та атрибутики Мамаїв. Чому Трипільської? Бо там є те, від чого нас намірено відрізали.

Зупинюся на очевидних результатах.

1. Усі букви лексеми МАМАЙ є МАтричними й свідчать про начало-начал (буква А – початок Азбуки) та про МИ – МИслення людеЙ. Лексема МА є первенем мислення, а повторена два рази условлює зміст МАМА.

Отже, абревіатура МАМАЙ не є іменем конкретної людини, вона озвучує материнську суть інформаційної системи Всесвіту, з якої постала людина та мислення як таке.  МАМАЙ  - той, хто поєднує в собі два начала – жіноче й чоловіче (всі слова в українській мові, котрі закінчуються на Й належать чоловічому роду). Абревіатура також відображає головну роль людського МИслення у творенні світу – як МАМАЙ помислить, подуМАЄ, так і станеться!

Цей принциповий висновок дає нам архетипне знання того, що з образів мислення постає реальність, а з неї - вторинне – слова мови.  

2. У чому ж маємо побачити символи жіночості цього архетипа – матричну основу?

Звернемося до предметів культу Трипільської Цивілізації. Найпоширенішими є жіночі фігури, андрогіни – безликі й безрукі, розписані лініями, укладеними в матрицю з трикутників. Трикутники й лінії в них, таким чином, свідчать про те, що кожне тіло людини має в основі однакову матрицю, створену зі елементів трикутника - М і А. Вони й стали знаками-символами української МАтриці для укладання слова МАМАЙ.

Іншу форму взаємодії - конусів МАтриці - втілено в культових предметах, відомих як біноклеподібні форми. Тіло людини складене з двох конусів, сформованих верхнім і нижнім трикутниками МАтриці. В них і відбувається будь-яке дійство, що змінює свідомість людини.

Таким чином, маємо підтвердження взаємозв'язку пози МАМАЯ з МАтрицею, МАтеринською сутністю Всесвіту й діями характерників.

Геніальний підхід Предків до збереження світоглядних знань!

Звідси маємо право означувати слово МАМАЙ як втілення образу Вільного Українця, котрий, МАючись і співаючи, творить життя. 

Щоб створити сучасну картину «МАМАЙ», залишилося небагато – серед атрибутів картин «Козак МАМАЙ» виокремити МАтричні й назвати історичні побутові. Розглянемо конкретний відомий зразок, де є основні атрибути (див. фото)

                        .

Бачимо позу козака, що відображає знакову схему спряження знаків МАМА – трикутника торса і трикутника нижньої частини тулуба, схрещені ноги. Це означає, що в цій позі МАМАЙ налаштовує власну матрицю на взаємодію з матрицею Всесвіту. Тільки так виникають звук, світло і гармонія світобудови. Вони втілені в українській пісні, яка лине зі звуків кобзи й голосу характерника!

Символами, що вочевиднюють Матрицю, є вісь – Спис, а перебування на Осі Всесвіту вособлене словом КІН (Мамай ніколи не сидить на коні, він і є КІН  Життя).

Символічною даністю Матриці також є Дерево ДУБ, адже будь-яке дерево відображає і КІН, і структуру Матриці, і знакову систему руху енергії. А ДУБ ще й означує смисли букв Азбуки – Добро Ук Буки!

Смисли Азбуки й української мови утверджені також написами на картині, яких може бути більше чи менше, але всі говорять про не маргінальну суть, а про метафізичне українське начало буття – МАМАЙ.

Тобто МАМАЙ ДОБРО творить МИсленням на основі букв Азбуки та Ук – української первеневої суті!

Решту атрибутики можемо вважати тільки похідним причандаллям українського Воїна в поході за утвердження смислу ВОЛІ!

Нехай діє ПрогРАМА МАМАя!