Проектування віршів

Якщо Ви щукаєте способів самостійно вдосконалити власну поетичну майстерність, або досягти хорошого рівня віршування, цей текст допоможе зрозуміти, як це зробити.

Чому ВІРУС вважає, що поетичній образотворчості можна навчитися? Тому що в творенні образів бере участь логіка – мозок працює зі словами, за якими вчуваються ті чи інші образи.

Отже, віршотворець вчиться укладати слова в поетичні рядки і строфи. А це називається проектуванням віршів. Воно може мати такі етапи:

1.  Оцініть власний творчий потенціал. Переважно цього можна досягти шляхом глибокого самоаналізу і порівняння з іншими поетами або через вихід на широку аудиторію слухачів Вашої віршотворчості. Це дає первісний матеріал для самооцінки, якого автору, однак, може і не вистачити. Тоді можна почитати теорію поетики, тобто, спеціального проектування.

2.  Щоб полегшити Вам пошук відповідей на теоретичні запитання, ВІРУС пропонує власні висновки з теорії.

Розрізняють три основні шляхи, якими «ходять» поети, створюючи вірші чи поезію різного гатунку. Перший: під впливом певних причин отримуєте поштовх до творчості і, натхненні власною спроможністю до роботи зі словом – з його ритмом, змістом, метафоричною наповненістю, мелодією тощо, відтворюєте власні почуття в таких формах, на які Вам дозволяє рівень образотворчого мислення. Результатом буде віршований текст, побудований на звичній прозодії, коли опис будується як поетичне трактування певного процесу. Рівень образотворчості тут, як правило, невисокий.

Шлях другий: внутрішня потреба у звільненні почуттів спонукає Вас до виходу в силове поле Слова, яке Ви шліфуєте до діамантового блиску за зразком і подібністю до інших достойників Слова, вносячи щось своє або багато свого. Рівень образотворчості тут уже помітний і здатний виділити автора серед інших, як талант.

Шлях третій: володіючи досвідом і силою емоційного осягання світу, працюєте над інтелектом, поетичними формами і методикою виходу в силове Поле Духу, осягаючи форму тексту з допомогою таких образів, яких досі не було, і так виводите знання і почуття на нову орбіту духотворчості. Там мало кого зустрінете і Вам не будуть заважати рухатися довкола Космосу.

3. На третьому шляху не обійтися без теорії спеціального проектування – методики співтворчості в Полі Духу, яка може мати як відомі, так і не описані ще прийоми і способи образотворення. Наприклад:

1) знайдену ідею про перебування Духу в тій чи іншій якості, формі мислення тощо виражаєте доступними Вам словесними образами;

2) медитуєте над знайденою ідеєю, піддаючи її поглядам (проектуванню) з багатьох точок зору;

3) працюєте над мелодією звуко- і словоутворень;

4) намагаєтеся знайдений образ виразити лаконічно і багатоасоціативно;

5) доводите ідею до межі з абсурдністю з допомогою контрастів і протиставлень, далекополюсних асоціативних зв’язків;

6) роздрібнюєте ідею за методом від загального до одиничного;

7) збираєте ідею за методом від одиничного до загального через особливе;

8) «відключаєте» логічне мислення і ловите будь-яке слово (бажано асоціативне) чи словосполучення і починаєте спонтанно творити на його основі форму (мислеобрази), яку з допомогою дальшого «вмикання» логічного мислення укладаєте в певну композицію, яка вже існуватиме за певними законами побутування форми і змісту;

9) «зупиняєте» мислення на конкретному об’єкті (предметі, явищі, біоформі тощо) і шукаєте метафору, яка дала б поштовх до проектування та вказала напрямок;

10) відкриваєте книгу такого змісту, що опосередковує Ваші почування, входите в силове поле тексту і намагаєтеся використати знайдені слова чи словосполучення для утворення Ваших асоціативних образів, які обов’язково виведуть творця на нові проекти (теми, цикли, книги, зібрання творів, державні нагороди, монумент власного імені тощо);

11) групуєте слова у фантастичні біноми і творите новий поетичний простір і час (так, як творять сучасну поп-музику);

12) звертаєте увагу на певний процес у собі (наприклад, колотиться серце, тисне в груди, свербить десь тощо) й описуєте як стан Душі, не обов’язково власної;

13) проектуєте ситуаццію або випадково потрапляєте в якусь подію та переживаєте її як одкровення Долі, а потім описуєте це в певний поетичний спосіб;

14) знаходите об’єкт для захоплення, і поезія сама знайде форму вираження через Вас;

15) відкидаєте всі шляхи й дороги, якими досі ходили, практикуючи поезію, і пишете абсурдні речі, поки не вичерпаєте свій творчий запас – так прокладете власну стежку;

16) «зупиняєте» мислення епохи й медитуєте над Ніщо. Це може вивести Вас на нові поетичні проекти або змусить замовкнути, і саме тоді мовчання буде Вашою найвагомішою поезією.

Висновки: Дух не є ні поетичним, ні моральним. Але за Його дії ми, люди, таким Його творимо, бо наявність свідомості дає змогу нам це робити. І від кожного залежить стан Поля колективного несвідомого, в якому одні борсаються, щоб вижити фізично, інші – щоб здобути свободу, а вибрані для виобразнення Слова – місії утвердження Програми Життя Слова на Землі.

Тільки МАМАЙ вільний від цих добровільно взятих більшістю споживачів Слова зобов’язань. І тому, як говорив Валерій Ілля, «доки є українська пісня, поезія не потрібна»...

P.S. Якщо потрібно проілюструвати сказане прикладами, напишіть у коментарях. Тоді ВІРУС увійде у середовище графоманства й розкаже, як там побутує слово.