Дизайн - подвійна зброя

Творення середовища проживання людини давнє, як світ Божий, - відколи Пращури почали облаштовувати власне житло й довкілля. Тоді про термін, що означає проектування, тобто втілення задуманого в предметний простір, ніхто й не думав. Все складалося само собою – як хто бачив себе в просторі, які матеріали були доступні, так і творилося. Правда, те, що йшло від Душі та символіки національного образу, набувало мистецького звучання й ставало національною ознакою народів. На такий рівень проектування спромагалися ті з народних майстрів, котрі переживали власний предметний простір як образ божественного, сакрального. Тому з божествами й віруваннями народів пов’язувалося все – від одягу до культових та побутових предметів, обряди й ритуали звичаєвості – весь триб життя. Його й маємо розглядати в цілому як світоглядну закваску для проектування майбутнього України.

Щоб стати вправнішими не в намірах, а в реальній дії, ще маємо чітко знати, як те, що було народним і національним надбанням – проектуванням майбутнього, стало предметом політики закабалення й зомбування світоглядів тих народів світу, які повірили в казку про світле майбутнє європейської та американської субкультур, що, називаючи себе цивілізацією, самі в те не вірять.

Отже, коли проектанти кабали зрозуміли, що неможливо панувати над народами, які мають виразне й давнє національно-образне життя, вони продумали, як завжди, єзуїтськи вишуканий план перетворення національного трибу життя в інтернаціональний для власної вигоди. Провідником задуму стала Великобританія. Її імперське минуле спонукало до чину, який за рівнем геноциду не мав історичних аналогів. Англо-сакси, які вважали і вважають себе вибраними серед вибраних, колонізували північно-американський континент підступним чином – проголосили свої об’єднані колонії незалежними й 1787 року прийняли Конституцію. Так під маскою цивілізації був втілений перший етап кабального задуму «вироджених із національного образу» - створення із привезених із усіх країн виБранців супердержави Сполучених Штатів Америки, яка мала підкорити собі весь світ. При цьому аборигенів загнали в резервації.

Проектанти кабали, дбаючи про всесвітнє панування, паралельно відпрацьовували другий етап європейської «цивілізації» - шляхом геноциду слов’янських народів: підкорення візантійському через створення Російської імперії (першим етапом було хрещення Русі).

До ХІХ століття кабалу впроваджували військовими методами, але винищити такий великий і давній народ як українці було неможливо. Навіть братовбивче цькування руських народів на війни, голод і вивезення не принесло бажаного – руські виявляли стійкість до виживання й до підкорення чужому світогляду.

Тоді й активували вірус трибу життя: стало зрозуміло, що без заміни селянського трибу життя, який породжував стійкість національних образів у культурі й націоналізм як ідеологію, кабалі не здолати волю народів.

Так у Великобританії, яка стала індустріальною державою, появилося це магічне слово «дизайн». Походження слова банально просте: «Ди» – від грецького «два», «зайн» - від єврейського «зброя»: подвійна проектна зброя.

«Подвійна зброя» просувалася на ринку кабали двома шляхами: іміджовий - конструювання й проектування гарних речей із їх масовим виготовленням і споживанням, що створювало міжнародний ринок товарів і через нього – можливість проникнення капіталу кабали в усі держави світу; політичний – уніфікація споживання всіма народами й витіснення з ринків товарів національно виразного. Тобто, тотальна побудова кабального й руйнування національного.

Відтак народи, котрі не підтримали національний триб життя й зійшли на шлях виродження з власної Культури, виявилися підкореними чужинському – тихий і приємний, на перший погляд, дизайн-геноцид, на втіху обрізаним від національних образів, відбувся.

Здавалося б, що проектанти лжецивілізації можуть святкувати перемогу – і в США, і в Росії, і в Україні інтернаціоналізація перетворила триб життя в Культурі на субкультуру, де масове споживання замінило національні образи. Але тішитися нема з чого – нічого доброго не сталося і для самих проектантів лжекультури (крім акумулювання жиру на тілі й лою у мізках), і для їхніх нащадків, бо виродження захопило їх найбільше.

Проектування – це людський задум. Фальшивий задум не має нічого спільного з ПРАВдивим, котрим володіє Головний Архітектор Неба і Землі. Дателя Життя, котрий був стержнем кожної національної Культури, хоча по-ріному називали своїх Богів народи, відкинули. Натомість впровадили культ споживача... й програли МАЙБУТНЄ.

«Подвійна зброя» виконала свою місію провідника руїни – не маємо нічого ПРАВдивого, крім того, що збереглося в національному трибі життя кожного народу. Але сталося фатальне: селянське також виродилося з національних образів, культивуючи субкультуру.

Втішає тільки одне – маємо неопалиму купину, котру не зміниш ніякими геноцидами, - українську мову. Тому залишаємося в Культурі ПРАВди. Звідси беруть початок ідеї й засади проекту «Українська Цивілізація».

І Датель Життя не має іншого виходу для порятунку власного образу в трибі життя людей, як доручити українцям, котрі від Духу, реалізувати свій триб життя як інтернаціональну ідею (про інших націотворців із певних причин поки що не йдеться).

Простір Українського Проектування – безмежний і безкінечний. Він визначається тим, наскільки ми здатні осягнути творчість власного народу, принаймні, від Трипільської Цивілізації, предмети якої настільки вражають, що так звані «європейці» стулили писки й мовчать, бо їм нічим оправдати власне невігластво на чолі з грецькою вандальною міфотворчістю, візантійським образом розп’ятого «спасителя» та англійсько-штатівським колоніальним експансіонізмом.