Знаковість куба в архітектурі Луцька

Усе в природі означено. Людина, пізнаючи знаковість природних форм, вчиться означувати власні твори й ремісничі вироби. Чародійство означення найвиразніше проявляється в архітектурі та національних строях.

Відколи народи самобутньо вирізняються між собою національними образами, вони культивують власну знаковість, продовжуючи традицію Першопредків. Від них народилися певні культи, які означили змісти національних культур.

Так у світі склалися культури народів, на тлі яких інші народи виявляються субкультурними – там, попервах, панує еклектика стилів, нашарування запозиченої знаковості (наприклад, американський народ), а в процесі життя цих народів спостерігаємо цілковите виродження з національних образів. Воно призводить до втрати орієнтирів у культурному житті та, відповідно, до гуманітарних криз, які, своєю чергою, призводять до економічного безладдя.

Причина – нема духовного стрижня, довкола якого можна було б об’єднати народ і запропонувати розвиток культури.

Відтак змісти культури виробництва, які призводять до перевиробництва товарів, не стають надбаннями культурного простору Духу, бо не передбачають національних образів товарів. Адже товар у системі економічних відносин цивілізації споживачів набуває космополітичного змісту, а його вигляд стає елементом шоу – те, що масово продається, вимагає постійної модної зміни. Такий товар уже не має виховного значення для культури, а тільки свідчить про політику споживацького світозакабалення.

Спостерігаючи змісти шоу в архітектурі, приходжу до висновків, що воно є абсурдним, адже його беруться творити бездарі, які нищать національні образи, створені предками. Це явище особливо виразно означене в єврейській національній архітектурній стилістиці. Розуміючи, що цей народ, проживаючи разом із нами, вироджується, бо нема серед них уже ні достойних проектантів, ні достойних нащадків культу Предків, беруся захистити в їхній архітектурній творчості те, що варте історичного пошанування, бо тільки так можемо вчитися у Предків. 

Буду нещадно критикувати «здобутки» тих, хто береться творити ніби національні єврейські, українські чи інші образи, але не вміє, тому каструє і простір українських образів, і простір єврейського проектування.

Найперше, звернемося до наявної в місті Луцьку знакової забудови, в основі якої є «кубічне» мислення – стилізація геометричних ознак куба та паралелепіпеда. Теоретично така знаковість базується, з однієї сторони, на матричних змістах сакральності кубів, а з іншої – на функціональній та конструктивній зручності складання кубічних форм в тектонічні об’ємно-просторові структури.

В Луцьку представлений увесь спектр архітектурного моделювання кубічних форм – від одиничного застосування форми куба до його багатоблокових тектонічних розворотів у поєднанні з похідними формами – паралелепіпедами.

Куб, що є сакральною формою архітектоніки простору Всесвіту, добре відомий і представлений у різних культурах, але особливо його вподобав єврейський народ, адже юдаїзм базується на містиці кубічної знаковості простору – ритуальний предмет тфілін, каббала і алефбет мають в основі кубічне (просторове) і квадратне (площинне) мисленеве образодійство.

Найвиразнішою єврейською архітектурною формою в місті, яка творить національний образ цього народу, є будівля колишньої синагоги.

Споруда традиційно «дивиться» до вулиці боком, а вхід розташовано справа. Символіка бокового фасаду пов’язана зі змістом тору й, відповідно, книги релігійного вчення євреїв Тори – п’ятикнижжя Мойсеєвого.

Українське слово тор має втілення в словах торець, торчати, торба, торгівля тощо. До цього ж кореня має стосунок назва населеного пункту Торчин, що пов’язано, на мій погляд, з наявністю торових потоків повітря в цій місцині, керованих тектонічною структурою території й торсіонними рухами.

Торовий зміст є сакральним і означує знання тороїда – системи взаємодії двох колоподібних просторів, осі яких у процесі руху не перетинаються, але творять знак хреста (звідси й застосування знаку в християнстві, проект якого створений єврейськими модераторами простору). Цей же знак в декількох варіантах міститься в фронтальній проекції куба на площину – квадраті. 

Загальний зміст єврейського світогляду означений прямокутною взаємодією осей простору – те, що українці бачать і демонструють у фас, євреї показують під прямим кутом.

Архітектонічно цей зміст укладений Господом і в зіниці очей первісного єврейства – на зіницях бачимо конусний виступ вершин куба матриці голови, що різко змінює світловідбивання й, за задумом Господа, дає кожному перехожому знак для розрізнення тих, кого Вишній вибрав для мандрівного життя, покаравши за злочин біблійного Каїна,  котрий убив брата свого Авеля.

Біблійна історія не зникає і в архітектурній знаковості – намагання показати знак вибраності в очах надоумила єврейських проектантів будувати входи збоку, щоб архітектоніка «вибраного» народу – архетипна первеневість змісту куба в матриці світобудови - стала помітною для всіх.

Композиційний зміст торцевого фасаду виобразнює три символічних рівні будівлі, але не за традиційною архітектонікою слов’янського будівництва споруд, - відсутні тектонічні ознаки фундаменту – світу НАВИ (того світу). Це надзвичайно символічно, адже куб і є сакральним тілом НАВИ, тож відпала необхідність означувати «той світ», а змусила виобразити число три поєднанням двох поверхів - цокольного й першого. Цокольний конструктивно символізує вихід із темноти «того світу», що також є елементом світогляду єврейства, пов’язаного з виходом із …

Найбільш означений, традиційно, верхній поверх, не покритий дахом. І це цілком символічно, адже «оголений» куб відображає однознаковість матриці (звідси монотеїзм юдаїзму) й не передбачає конструктивне означення інших сакральних форм – трикутника ікосаедра, ромба октаедра і п’ятикутника додекаедра, що властиве українському й іншим світоглядам.

Верх Закону Тори в синагозі означений орнаментикою – матрична структура прямокутних проекцій куба на площину, ввінчана знаками кардіоруху. Композиційні центри шести площин «плівки фільму» означені шістьма отворами, що пов’язані зі знаковістю Щита Давида – єврейською шестикутною зіркою.

Таким чином, уся символіка «кубічного» мислення в наявній культовій споруді євреїв зводиться до утвердження центральних матричних форм світобудови, з якою себе єврейський народ ототожнює, вибравши собі місце в центрі (підкреслюю: вибравши собі, бо Господь їх обирав для іншої місії – попередити братовбивство й ненависть між наРОДами).

Контроверсійний вибір знаковості завжди породжував і породжує конфлікти світоглядів єврейського народу з іншими, що виливається у відповідні політики конфліктуючих сторін та неміряні жертви воєн. Тому питання «справедливості», «вибраності», «вищості» ніколи не вирішуються політикою миру, поки не настало задумане Господом – взаємне покаяння означених і неозначених народів за пролиту кров.

Але хто про це задумується? Який єврейський проектант визнає, що скрижалі Господні складаються не тільки з тіл куба, а ще містять інші геометричні тіла. І тільки разом ці тіла творять матрицю Всесвіту, в якій може настати мир і злагода між усіма мешканцями простору, якщо будуть володіти таким знанням. Не може бути вибраний жоден із народів і за Планом, і за Програмою життя!

Творець навмисно не посвятив євреїв у повноцінне знання, тому вони користуються «обрізаним» знанням матриці світобудови, що базується на «голому» кубічному мисленні. Зміст тфіліна, семисвічника, шестикутної зірки, алефбету, каббали тощо вочевиднює це.

Провідники, які повели свій народ «крізь пустелю», мали би знати задум Господа й не обманювати світ неповноцінним знанням із претензіями на панування в ідеології! Знаючи, що повноцінний зміст скрижалів захований у «Чаші Грааля», євреї досі її шукають. Та намарне, бо це ж Соломон спроектував нігілізм змісту єврейського життя, сказавши: «Все - марнота марнот і тлумлення духу!»

Відтак, не знаючи символіки знаковості, будь-які проектанти потрапляють у кабальну залежність від нав’язаної невігласами й модераторами життя політики, а народ, розсіяний світами, стає заручником політиканів – вольним і невольним!

Пізній єврейський модернізм у Луцьку представлений рядом будівель, які позначають процес архітектурної стилізації кубічних об’ємів небагатими за змістом декорами й відходом від типового елемента стилізації  - «лінії батога», добре розробленого графічно, наприклад, у дизайнерських плакатах Альфонса Мухи. 

Зміст заручництва «голого кубічного» мислення яскраво втілений у сучасних архітектуних перлах міста Луцька. Вони повторно «каструють» простір на тлі стилізації  будівель радянської доби, коли «кастрування» - позбавлення від будь-яких ознак архітектурної мистецької стилістики - набуло небачених масштабів.

Дещо цікавіща (бо містить ознаки взаємодії двох напрямів просторового руху мас) стилізація радянської доби представлена, зокрема, в будівлі загсу. Але і тут, як і в синагозі, бачимо виокремлення на тлі піднесеного ввись куба вертикальних конструкцій, які символізують торові осі, через які в середину  «потрапляє світло істини».

Звичайно, приклади «архіляп» можна неміряно додавати до переліку, але загальна картина так званого архітектурного простору міста Луцька зрозуміла.

Висновок: історичне тло архітектури Луцька формує єврейська мистецька образність пізнього модернізму, паралелепіпедова «какофонія» та недолуге сучасне дешеве будівництво.