Вважається, що квітка, дерево, птах і тварина можуть бути досконалими, а людина – ні. Хто сказав?
Звідки взялося переконання, згідно з яким досконале немовля приречене стати недосконалою дорослою людиною? Подумайте: серед досконалого світу живої природи проживає вершина еволюції – недосконала, нещасна, хвора й грішна людина.
Починаймо з думки. Невже нам не під силу мислити досконало, говорити досконало, діяти досконало, харчуватись досконало, відпочивати досконало? Якщо ви вважаєте, що вам хтось чи щось у цьому заважає – ваше мислення недосконале. Подумайте: хтось міг у брудному підвалі НКВД бути досконалим, а ви у вільній державі і чистій квартирі не можете?
Робімо кожну справу досконало. Нам під силу усе, до чого лежить наше серце. Найкраще починати з малого і поволі. Ми досконалі хоча б тому, що можемо робити безліч спроб, кожна з яких досконаліша за попередню. Зі ста спроб одна вдала – це повний успіх.
Невдала, але єдина спроба – це повний провал і визнання власної недосконалости.
Женімо геть усі думки про недосконалість. Дитина дізнається, що вона «недосконала» від дорослих, яких вона вважає досконалими. Скажімо дитині, що вона досконала. Зупиняймо власну увагу лиш на досконалому. Будьмо байдужими до недосконалого і воно почне зникати.
Скажімо щиро про пісню, вірш, картину, фільм, тарілку супу, одяг, вчинок, коли вони нам сподобались, що вони досконалі. Зміни у нашому житті не забаряться.
Продовження буде.
Використано фото Романа Каліщука
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь