Україна технічна

(Деякі роздуми про національну ідею й конкретні напрямки її реалізації)

Короткий аналіз нинішнього стану

Ситуація з національною ідеєю в інших країнах

Для прикладу розглянемо кілька програмних декларацій та наслідків їхнього впровадження у різних країнах.

1) Чехословаччина

Після розпаду Австро-Угорської імперії та утворення Чехословаччини ситуація в країні дуже нагадувала нинішню в Україні. Політична нестабільність на межі розколу, роз'єднаність політичних сил, презирливе ставлення до слов'янських мов, відсутність навчальних, наукових та культурологічних програм чеської та словацької скерованості, відсутність науково-технічної термінології - ці та інші чинники (зокрема, економічний спад у період Великої депресії) утворювали грунт для вкрай несприятливих прогнозів. Однак протягом тридцятих років більшість недоліків було подолано. Чеська промисловість вийшла на світовий рівень, зокрема в галузях транспорту, танкобудування, та озброєння; чимала когорта письменників та інших діячів мистецтв створила Чехословаччині імідж у Європі та всьому світі. Водночас підтримка Чехословаччини як буферної країни між Європою та СРСР великими державами, зокрема, Великобританією та Францією зіграла негативну роль і призвела спочатку до втрати Судетів, потім до повного знищення держави. Створена після закінчення Другої Світової війни ЧССР була маріонеточною, несамостійною, інтегрованою у ВПК "соцтабору" й негайно після розпаду СРСР теж розпалася. Наразі Словаччина існує як дрібна туристична країна; ВПК Чехія також стрімко деградує.

2) СРСР

Створений під девізом про побудову комуністичного суспільства та іншими утопічними гаслами. Кілька спроб реально впровадити комуністичні стосунки призвели до краху, а у випадку з колективізацією - до катастрофи. В результаті комуністичні гасла було явно або приховано згорнуто. Кілька років держава проіснувала практично без державотворчої ідеї, потім - у зв'язку з гострою військовою кризою - було в аварійному порядку висунуто ідею національної російської державності та православ'я. Після закінчення кризи ідею поступово почали згортати, внаслідок чого населення СРСР втратило мотивацію, що призвело до моральної, мистецької та науково-технічної деградації, а це, в свою чергу, сприяло розпаду СРСР.

Розпад СРСР був ініційований поширенням (як штучним, так і стихійним) ідеї демократизації суспільного ладу. На ментальності більшої частини населення СРСР демократія не прижилася.

Після приходу до влади нового президента РФ було висунуто одразу кілька національних ідей, а саме

Впровадження трьох перших ідей закінчилися повним провалом, впровадження четвертої поки що триває, але вже призвело до ряду міжнаціональних та міжрелігійних інцидентів.

3) Румунія, Угорщина

Зараз ряд визначних політиків цих країн висувають гасла про Велику Румунію (Угорщину), у тому числі розповсюджуючи територіальні претензії на територію України.

4) Німеччина, Італія, Франція

Після знищення фашизму та зовнішньої військової загрози у вигляді Варшавського пакту уряди країн висунули ідею економічного зростання та добробуту, досягли її й деградують. Деградація менш помітна у зв'язку з національною моноетнічністю країн, але в останні роки цей фактор поступово зникає. 

5) Ісламські країни

Об'єднуючий фактор - релігія, бідність та наявність зовнішнього ворога. Зникнення хоча б одного з цих факторів, як правило, призводить, щонайменше, до заворушень, у найгірших випадках - до громадянської війни. 

На жаль, обмежений обсяг дослідження не дозволяє навести більш повний аналіз рішень інших країн. 

Висновки та рекомендації для України 

На підставі п. 3 можна однозначно відкинути такі державотворчі ідеї:

Ідею про домінування нації та її культурно-релігійних цінностей над іншими можна розглядати лише за умови природної або штучної істотної чисельної переваги.

В п.2 навмисне не згадано ще одного чинника, який суттєво відтягнув термін існування СРСР, а також сприяв зміцненню його позицій на міжнародній арені та примирив значну частину населення з недоліками суспільного ладу. Йдеться про науково-технічний прорив СРСР 60-х років, особливо у галузі космонавтики та військової техніки. Потужний та незвичний піар цих досягнень призвів до того, що населення, вже страждаючи від природжених недоліків суспільного ладу, радо вітало ініціативи керівництва СРСР - навіть ті, які були заздалегідь утопічні (наприклад, побудова комунізму до 1980 року). Населення інших країн, необізнане з радянськими реаліями, вітало ініціативи СРСР ще палкіше.

Наступне керівництво СРСР, однак, скористатися вдалим моментом не змогло. Програна "місячна гонка", безглузда та надмірна секретність призвели до появи негативних чуток про ситуацію з космічною та військовою технікою. Наприклад, незважаючи на лише масштабну катастрофу з ракетою, ширилися чутки про  десятки аварій та тисячі загиблих. Це також стало однією з причин поступового погіршення ставлення мешканців СРСР до суспільного ладу та керівництва.

Враховуючи вищенаведене, запропонована концепція державної ідеї України базується на принципі науково-технічного прориву.

Наразі космічний ринок значною мірою монополізований США та РФ. Будь-які спроби увійти на цей ринок викличуть потужний спротив та протидію, у тому числі політичними методами. Крім того, цей ринок досить обмежений, служить в основному утилітарним цілям та не має потужного піар-ефекту.

Ринок ракет-носіїв, на якому Україна займає четверте-п'яте місце, також цілком утилітарний й піар-значення не має.

Таким чином, лишається ніша науково-технічних досягнень у галузі військової техніки.

Зараз ВПК України - у важкому стані. Незважаючи на певні досягнення (вже згадане четверте-п'яте місце із запусків космічних РН, один із найкращих у світі комплексів активного захисту танків "Заслон", протитанкові керовані ракети "Комбат" та "Стугна", модифікації ракети Р-27 класу "повітря-повітря", літаки Ан-70, Ан-148, стратосферний розвідник "Сокіл", радіотехнічна система "Кольчуга" та інші), більшість зразків нового озброєння побудовані у незначних кількостях.

Більшість населення України взагалі не знає про існування новітніх зразків озброєння й навіть не припускає, що у нас може розроблятися й вироблятися щось нове. Розумний піар у цій галузі відсутній. 

Досвід інших країн (у тому числі й РФ в останні роки) показує, що піар новітнього озброєння є неодмінним атрибутом як компаній, що займаються проектуванням та виробництвом, так і військових інститутів держави. Розумне інформування власного населення про хід розробок, випробувань (як вдалих, так і невдалих, з поясненням причин) сприяє розвитку не лише ВПК, але й демократичних інститутів, зокрема, громадського контролю за фінансуванням галузі. Практично всі західні компанії мають сайти, регулярно розміщують на них текстові, графічні та відеоматеріали - як на етапі створення концепції нового зразка, так і на етапі кінцевих випробувань. НАСА практикує створення у соціальних мережах акаунтів цікавих космічних апаратів й написання звітів про їхню діяльність від їхнього ж імені. Регулярно виходять статті, книги, знімаються фільми, де фігурують нова військова техніка й технології. Таким чином у населення опосередковано формується позитивне ставлення до військових та правоохоронних інститутів, гордість за досягнення держави, готовність до боротьби за її інтереси й впевненість, що боротьба за необхідності закінчиться успішно та не призведе до неприйнятних втрат.

Таким чином, в рамках створення державотворчої ідеї пропонується створення умов для революційного науково-технічного прориву у галузі військової техніки, а саме:

1) підтримка вітчизняної україномовної культури, що працює у цьому напрямку. Передусім йдеться про створення фільмів та серіалів, що опосередковано пропагують українську військову техніку й технології; художніх творів на цю ж тему. При цьому слід акцентувати не лише на історичних подіях, а, в першу чергу, на сучасності - наприклад, участі українців у вірмено-азербайджанському, російсько-чеченському, російсько-грузинському, африканських конфліктах (у випадку висвітлення вірмено-азербайджанського конфлікту можна використати існуючу організацію ГУАМ).

Враховуючи вкрай обмежену кількість альтернативно-історичних фільмів у світі та повну відсутність їх в Україні, було б доцільно сприяти появі фільму за патріотичним альтернативно-історичним сюжетом (наприклад, за творами "Йшов четвертий день війни" І.Голик і П.Станіславського або "Епоха пари" І.Сіліври).

Автор цього дослідження також має повість "Металом об метал", яка могла б стати сюжетом фільму. 

Була б доцільною підтримка авторів, які пишуть на вказану тематику. Шляхи підтримки можуть бути різноманітними - від прямого фінансування видавництв та створення мережі книгорозповсюдження до конкурсів на вказану тему з призами, або ж організації семінарів для авторів, де вони могли б ознайомитися з досягненнями вітчизняного ВПК. 

2) підтримка ініціативних груп, що займаються проектуванням або конструкторськими роботами у галузі новітніх військових технологій. Авторові цього дослідження відомі кілька таких груп, які спеціалізуються на проектуванні безпілотних літальних апаратів, аеростатах, морській техніці спеціального призначення, ударно-розвідувального комплексу далекого радіусу дії та інших. Підтримка може бути організована як шляхом прямого фінансування, так і шляхом презентації розробок державним діячам, які б могли підтримати та лобіювати програми.

При цьому неодмінною умовою підтримки має бути використання української мови, української термінології та української навчальної бази для всіх робіт. Таким чином буде створено стимул для непримусового поширення української мови серед технічної інтелігенції, що зазвичай ставиться до будь-якої мови винятково як до інструменту. 

3) відновлення та розширення функцій Товариства сприяння обороні України (ТСОУ, колишній ДТСААФ). Підтримка цих організацій може бути організована як шляхом прямого фінансування, так і створенням на районному, обласному та державному рівнях сприятливих умов для їхньої роботи. Зокрема, це можуть бути податкові пільги, програми залучення до організації меценатів, державних та недержавних підприємств або установ, інші кроки.

Авторові відомі самовіддані працівники ТСОУ, які, незважаючи на вкрай несприятливі умови, продовжують діяльність і на яких можливо випробувати пілотні проекти підтримки. 

На думку автора, рішучі та вчасні кроки у вказаному напрямку могли б дати перші результати вже протягом найближчих двох років та неминуче позначитися б на наступних виборах.