Комуністичне хамство луцького мера

Замість послуг швачок і кравців в колишньому Будинку побуту ми матимемо архітектурний акваріум, заповнений новими «мерськими» бюрократами, які, сьорбаючи каву, споглядатимуть за нами з великих вікон в центрі міста. На заклання цьому проекту приноситься і фонтан в історичному сквері навпроти ВОДТРК, який існує тут вже більш чим пів століття.

Щоби створити максимум комфорту для номенклатурної гвардії кумів і свояків, міський голова вирішив зробити ще й дорогу для їх «чесно зароблених» авто. Тож, об’єднавши вулиці Кривий Вал і Сенаторки Левчанівської, тепер тихою історичною вуличкою Горького під самими вікнами і під’їздами, рухатиметься потік чиновницького транспорту. Жертвою має стати і частина скверу на вул.. Лесі України, якою проляже ця дорога.

І байдуже міському голові пану Романюку до лучан, які тут мешкають і не підтримують його «мерських» фантазій, що становитимуть загрозу їм та їхнім дітям. «Вони мають свої будинки, прибудинкові території, а решта – міська комунальна власність,» - ось так по-хамськи відреагував 2 квітня на засіданні робочої групи з реалізації проекту створення Центру надання адміністративних послуг керівник культурного міста з тисячолітньою історією...

Що ж, владний міський кабінет поступово проявляє справжнє обличчя випещеного компартією 1-го секретаря міськкому Компартії України, уродженця с. Золочівка Млинівського району Рівненської області, а нині - мешканця села Зміїнець. Колишній комсомольський функціонер і нині впевнено продовжує номенклатурні традиції свого командно-комуністичному вишколу, вміло об’єднавши навколо бюджетного пирога священні меркантильні потуги «націоналістів», «лібералів» та, пробачте, «мажоритарників». Тож, озброївшись добрими порадами більш досвідчених в міських бізнес-тонкощах партійних товаришів - секретаря міськкому Компартії України м. Луцьк А.Кривицького та 1-го секретаря міськкому Компартії України м. Нововолинська Б.Сороки, - він пухкенькою ручкою впевнено вказує своєму близькому оточенню правильний шлях в буржуазно-комуністичне майбутнє.

На фоні міста, що, за крилатим висловом «мерського» попередника, впродовж останніх років «застою» все «гавнішало і гавнішало», навіть копання канави біля дрібненької р.Сапалаївки нині сприймається як будівництво Панамського каналу. Тож, користаючись цим, під вивіскою благоустрою вдало втілює він чужі бартерні передвиборні оборудки, які вже гикаються лучанам. З культурного місто перетворюється на колгоспний крамарський гендель із сільськими базарами, лотками та святковою випивкою в його центрі.

Рахуючи зароблену копійку у власному гаманці, мешканці Луцька не задумуються над тим, чого вартують їм ці фасадні зміни. Переведення контор всіх ЖЕКів під дах одного центру на вул. Лесі Українки, може означати початок нового великого дерибану їх майна, яке багато років мозолить очі нашим бізнес-чиновникам. Яскравим прикладом цьому є приватизація приміщень в самому УЖКГ. Не створивши жодних економічно обґрунтованих засобів наповнення бюджету, які б відповідали мисленню 21 століття, дірки в ньому як завжди затикають лише «блатними» роздачами за безцінь землі та останнього майна громади. Вже «здали» останній великий об’єкт комунального майна - кінотеатр “Промінь”, який багато років чатував один із передвиборних луцько-київських «благодійників» з депутатським імунітетом. Шматується на клаптики історична земля Старого міста. Створюються відверто корупційні проекти на кшталт розширення проспекту Волі. Активізуються і родинні апетити… Символіка скандального будівництва торгово-розважального комплексу «Буратіно», до якого причетний «мерський» син, дуже доречна на цьому «Полі чудес», коли громаду намагаються перетворити на дурнів.

Прикро, що незважаючи на «політичну помийню» останніх років та 21 рік великої ганьби і надії для України, ще знаходяться наївні персонажі, які вірять в безкорисливість скоробагатьків, які «просто так» вкладають чималі кошти в бруківку, світло і різного роду фасадні проекти. Свята простота завжди була хорошою підніжкою чортового воза, на якому її везли до обіцяного «раю».

Земельно-грошовий гачок, на який, мов хробаків, підсадили наших незрілих депутатів, та потужні підводні політико-бізнесові течії унеможливили будь-які прояви серйозної опозиційності в місті. Тож це, а також відчуття сили «чортової бороди» з білого кабінету, за яку заплачено дитячою покірністю, і спричиняє ріст немотивованої «мерської» пихи і вседозволенності. 

Луцьк не належить ні Романюку, ні депутатам, ні його бізнес-партнерам! Вони тут -  тимчасово. Луцьк належить лучанам, які живуть в ньому, і довірливо найняли на службу за свої ж гроші мера та купу чиновників. Тому своє комсомольське хамство варто приберегти для підлеглих чинуш і тих, хто готовий його «ковтнути»… А зневага і зверхність до лучан нині й надалі отримуватимуть адекватну відповідь від активної громади.