Ще одними яскравими представниками музичної родини Фершко є Хаїм Фершко - найстарший із братів - і його дружина Сара. Вони теж обоє народилися в Луцьку. Хаїм - 15 жовтня 1897 р., а його дружина з роду Шпицман - 27 квітня 1917 р.
Грі на фортепіано він, як і всі брати, вчився в Луцьку і Варшаві. До 1939 виступав із польськими оркестрами як соліст із репертуаром, що складався з творів Сергія Рахманінова, Людвіга ван Бетховена, Фредеріка Шопена… Сара – молодша з шести дітей - почала вчитися грати на скрипці у 7 років. У 14 її вже прийняли в місцевий симфонічний оркестр, а в 1938 вона вступила до Варшавської консерваторії.
Обоє були музикантами: вона - скрипалька й оперна співачка (сопрано), він - талановитий піаніст, який грав у Варшавському філармонічному оркестрі. У 1941 році Хаїма і Сару, за наказом командування Червоної армії, направили в тил фронту, щоб розважити бійців і партизанів.
Був ранок у красивому селі на березі річки. Публіка, яка складалася винятково із солдатів, дивилася заворожено на красиву брюнетку у вінку з квітів на голові. А вона стояла перед ними зі скрипкою в руках, дістаючи з неї перлини прекрасної музики… Це був останній раз, коли вона грала... Золотий схід сонця затьмарила чорна хмара німецьких літаків. За ними були танки, які й розчавили залишки мирного села. Червоноармійці, озброєні пістолетами та пляшками з «коктейлем Молотова», серйозного спротиву добре озброєним німцям, вчинити не могли. А тому практично всі були вбиті. Удар по голові збив Сару з ніг і позбавив її свідомості. Отямилося подружжя в колишній радянській лікарні під командуванням новоприбулих німецьких офіцерів "з очима кольору льоду". Їм пощастило, бо ніхто не знав, що вона і Хаїм були євреями. Але гру для ворогів Німеччини визнали злочином. Покарання обрали «геніально» жорстоке як для музикантів. Їхні ліві руки ампутували по плечі - без анестезії. Агонія Сари тривала протягом кількох годин. Біль був настільки несамовитим, що радянська медсестра, співчуваючи бідній дівчині, крадькома втиснула в її долоню дві капсули з ціанистим калієм… Лише слова підтримки Хаїма, які він шепотів їй всю ніч, додали сил і зберегли життя. З лікарні їх врятували друзі, які дбали про них до кінця війни вже в далекому Сибіру. Нацисти знищили їхні сім’ї. Першу дружину Хаїма, яка була оперною співачкою, і його 5-річну доньку розстріляли.
Новий етап в житті подружжя настав у 1954 році, коли вони разом назавжди емігрували до США. Незважаючи на каліцтво, вони знайшли у собі сили і почали знову давати концерти. В 1959 році Хаїм навіть знявся у відомому фільмі "Toast of the Town" (епізод 13.5), де зіграв самого себе як піаніста.
До 1977 року Фершки жили в Нью-Йорку, потім переїхали в Майамі-Біч. Хаїм писав музику і навіть сам навчився грати однією рукою на піаніно. Він, як акомпаніатор і композитор, супроводжував Сару, яка знову почала співати.
Разом вони здійснили багато турів у США, Мексиці, Канаді, Аргентині. З’явилися навіть на знаменитому «Ed Sullivan Show» і щороку давали концерти в «Miami's Olympia Theater» (нині «Гусман центр»).
В репертуарі цієї чудової музичної пари, у наповненому смутком і ностальгією альбомі 1960 року «Songs to remember» («Ghetto Songs»), є і пісня про наш рідний Луцьк.
Через її музику і ноти, немов з потойбіччя, пробивається невгамовний голос луцького гетто, його біль і страждань родин розстріляного міста їх дитинства і юності.
12 січня 1985 році хворе серце і хвороба Альцгеймера здолали вічно молодого піаніста. Через п’ятнадцять років, 9 жовтня 2000 року, від інфаркту померла і Сара.
Вони народилися в Луцьку. Але лукава доля розкидала цих людей по всьому світу. Їхні могили розвіяли вітри невмолимої історії… Проте прекрасна музика джазу і танго родини Фершко, яка стала вагомим внеском у культуру передвоєнної Європи і характерною ознакою тієї епохи, житиме вічно. Пам’ятаймо своїх земляків, імена яких разом із прекрасними мелодіями танго, через роки, все-таки повернулися на тихі вулички їхньої маленької батьківщини.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь