Міські історії Каменя – Каширського. Історія єврейська

До Другої світової війни Камінь-Каширський був одним із багатьох волинських містечок, населення яких складалося переважно з євреїв. Тут діяло кілька синагог, головною з яких була Бейт-мідраш, працювала школа Талмуд Тора, кредитні та інші товариства. Більшість крамниць та цехів належала також євреям. Обірвав же єврейську історію міста розстріл останніх в’язнів у 1942 році в гетто, розміщеному в самому центрі. Загалом в камінь – каширському гетто знищили приблизно 3000 людей. Яким був і чим жив єврейський Камінь – Каширський, можна дізнаємося зі спогадів Шамуеля Аба Клурмана, що опубліковані в "Книзі пам’яті". 

"My Town – Kamien-Koszyrski" 
Shmuel Aba Klurman 

“В очах наших сучасників Камінь-Каширський був типовим маленьким містечком, десь між Росією і Польщею, між Волинню і Поліссям, між широкою колією залізниці і вузькоколійкою, між хмарами пилу влітку і непрохідними болотами восени, між урядами Польщі, Росії та Німеччини, і різними бандитами і вбивцями - білими, зеленими, червоними - якими завгодно. Але в моїх очах він був і залишиться саме тим містом, в якому я виріс і здобув освіту, як мої батьки і діди до мене. Місто, в якомумої очі вперше побачили, вуха почули, в якому я вперше заплакав, вперше подумав. Містом, в якому ми бачили життя, мріяли, планували і були свідками зникнення життя в ньому і його руйнування. 

Камінь, як я тебе пам'ятаю: великий ринок, оточений магазинами. І з ринку розходяться вулиці і провулки, переповнені будинками, де вирує життя. Євреїв - ремісників, торговців, кожен з яких зі своєю родиною - дружиною та дітьми, і всі вони з їх індивідуальними амбіціями та бажаннями. З типовою бідністю. Були серед євреїв і видатні постаті, які багато зробили для свого народу і мріяли про майбутні покоління - поки це все припинилося.

Чи буде ніколи не забута школа Ренесанс? Який чудовий заклад було засновано всупереч бідності. В сотнях дітей виплекала вона любов до свого народу і його мови.

Чи не забудеться щастя і радість, якими світилися очі жителів на виставах дитячої школи?

Імена директорів школи, вчителів, сміх дітей ніколи не будуть забуті?

І великий зал, в якому збиралася громада, в якому вимовляли свої промови громадські діячі, не буде забутий?

Якщо коли-небудь людина, яка побачила світ, яка була свідком виборів до парламенту чи виборів президента, як і я, була у місті під час виборів в сіоністський конгрес - я впевнений, що вона погодиться зі мною, що вона ніколи не переживала такого хвилювання у своєму житті.

І чудові суботи та їх невинність;

Пейсах з його особливостями; дітьми в новому вбранні;

Страх і жах Днів скорботи;

Синагоги переповнені молитовними громадами;

Рабин Перлин в розквіті сил. Навіть не-євреї супроводжували його в останню путь, демонструючи свою повагу.

І молодь з юнацьким ентузіазмом, якою вона була пройнята; нескінченні суперечки і дискусії на актуальні питання дня.

Футбольні матчі, перемоги нашої команди над гоями, які були чимось на зразок компенсації за наше почуття неповноцінності.

І кредитна, і ощадна спілки - і решта благодійних установ, створені жителями.

Весілля, обрізання і похорони, на яких було присутнє майже все місто.

Ми, що залишилися в живих, пам'ятаємо ці речі завжди.

Після того, як я залишив місто у часи нацистського терору, я повернувся сюди, перш ніж покинути назавжди цей кривавий край.

Будинок моїх батьків все ще стояв, але пустував – не було навіть меблів. Я провів усю ніч, сидячи на сходах і згадуючи все, що сталося, всіх тих, хто пішов.

Все почалося ще за Польського уряду, одразу після погрому в Brisk. Це був перший погром, який я коли-небудь бачив. Сусіди, втративши розум, нападали на сусідів, грабуючи і вбиваючи. І найстрашніше в трагедії було те, що ті, хто захищався, були покарані за це.

А потім, під нацистським режимом, це почалося з кількох убивств і закінчилося вбивством всіх. Все єврейське населення міста було систематично ліквідоване. Незважаючи на це, ми були свідками їх духовної величі під час руйнування та допомоги один одному.

Ті, хто вижили, ніколи не забудуть чистих душ і ніколи не пробачать злочинів, що здійснювались усередині ваших кордонів. Багато маленьких островів там назавжди залишаться святими у наших очах, бо в них лежать тіла наших близьких, священні довіку. А ти, Камінь, проклятий навіки, проклятий.”