ВІН стояв у закутку стін двох будівель, заліплених рекламними щитами, серед байдужих перехожих, задивлений у далечінь України.
Біля підніжжя Його бронзового обрізаного до колін постаменту спали вуличні пси та ніби охороняли історію Провідника бандерівського руху, яка мала властивість зневажати події людського минулого в силу інтересів Шлункового Соку Доби.
Обабіч погляду Провідника України попід Його знечуленим патиною носом, несамовито чмихаючи, сновигали авто всіх відомих марок. Чмихалки надихали фізіологічно мандруючі натовпи городян і гостей Трускавця на провідні думки про дорогоцінне здоров’я, яке вони втратили в боротьбі за всепоглинаючу любов до Шлункового Соку.
Із холу кінотеатру «Злата» долинала гучна музика – щось із важкого року, а з-поза гранітної стели єхидно усміхалася голова гумової мавпи, що сиділа у формі дитячої гірки й глумилася над усім.
Недбало покинуті мертві плетива вінків доповнювали образ хаосу патріотичного закутка й навіювали думки про ілюзію реальності. Насправді ж всі патріоти України, які пожертвували власні «кровні» на дороге поліроване каміння і виліплену за образом Провідника бронзу, як і їхні історичні батьки, хотіли як краще, а вийшло як завжди – по-хохлуйськи.
«Архітектурні вилупки» довкола витріщалися віконницями, нехтуючи стилями і рівнем пристойності проектного мислення.
Очі таксистів, авто котрих вишикувалися в колону для вояжу містом, тривожно заглядали в очі моєї відеокамери, озлоблюючись кожен раз, коли потрапляли в поле зору об’єктива.
Смеркалося, і на душі було препаскудно від патріотичного хаосу, створеного спільними вібраціями правдивих душ та їх запеклих ворогів, що б’ють себе в груди, вибиваючи звідти ілюзорні ритми відданості Україні, що втілюються в брехню та імідж зрадників Духу.
Ментальність орди панувала! Можливо, завтра інші побачать описане мною по-іншому, але не віриться…
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь