Директор ДІКЗ в м. Луцьку П. Рудецький шантажує ЗМІ

Директор Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку П. Рудецький шантажує засоби масової інформації, які опублікували інформацію про нездорові тенденції в заповіднику. 

Одного ранку пролунав дзвінок. Телефон висвітлив прізвище нинішнього директора ДІКЗ Павла Рудецького. Якщо чесно, були здивовані дзвінку та ще й в вихідний день. За майже десяток років роботи П.Рудецького в відділі охорони культурної спадщини Волинської ОДА, він ніколи не телефонував на мобільний. Тай взагалі за час оголошеної нами справжньої війни за збереження культурного спадку Волині, чиновники не дуже спішили до будь якого діалогу. Враховуючи на щойно підняті веб-порталом Volyn Times спільно з Комітетом захисту національної спадщини ГРВ чергові проблеми і нездорової тенденції в ДІКЗ, які знову почала проступати в Старому місті, ми припустили, що дзвінок може бути пов’язаний саме з цим. Ми надіялись, що наша розмова буде конструктивною, адже після обрання пана П.Рудецького новим директором, ми, хоча і не мали ілюзій щодо цього екс-посадовця, все ж особисто запропонували йому повну підтримку його починань, сподіваючись що наш досвід і компетентність в питаннях заповідника стануть йому до пригоди. Проте вже його перші фрази «вбили нас наповал». Свою розмову екс-чиновник Волинської ОДА, відразу почав з претензій до опублікованих нами нещодавно матеріалів про ситуацію в ДІКЗ і з заяви про те, що «він має «компромат», який він використає, якщо ми будемо заважати йому працювати»… Далі пішов перелік відвертого абсурду, який, як було заявлено, йому вдалось зібрати, за допомогою своїх друзів (мабуть горезвісних забудовників Старого міста авт.). Погрожував шановний пан і нібито «близькими йому» джерелами з СБУ, які нібито мають розібратись з нашим виданням і організаціями, що є його засновниками. Смішно було слухати цю відверту маячню нездорової фантазії посадової особи, яка доходила до таких меж, за яким абсурд видавався казкою… Вислухавши реп монологу, який тривав добрий десяток хвилин, ми з усмішкою порадили панові Рудецькому обов’язково подати наявну в нього інформацію до правоохоронних органів, а якщо вона не підтвердиться, зустріти нас в судах волинського краю, де й спільно прослухати запис його шантажу. 

Після цього неприємного дзвінка, ми все ж зробили паузу ввічливості, давши час на переосмислення можливої власної необачності і гарячковості з боку посадовця. Проте жодних вибачень та роз’яснень так і не отримали. Дане питання було публічно підняте на засіданні Консультативної ради з питань збереження культурної спадщини Волинської ОДА, на якій був присутній начальник управління культури ВОДА пан В. Лисюк і особисто пан П.Рудецький. Проте жодного реагування з боку обох посадовців так і не відбулося. 

Будучи принциповими противниками чиновницького свавілля і хамства, ми вирішили бути послідовними. Тож, зважаючи на спробу відвертого тиску П.Рудецького на наше видання і його засновників, ми звертаємося до Комітету Верховної ради України з питань свободи слова і засобів масової інформації, журналістських спільнот та правоохоронних органів - для надання правової оцінки погрозам і незаконним діям офіційної посадової особи, а, можливо, й осіб, які мають нахабство шантажувати і втручатися в діяльність нашого видання і його засновників. Ми також звертаємося до керівництва СБУ у Волинській області з проханням дати пояснення озвучених паном П. Рудецьким фактів щодо законності можливого збору інформації про наше видання і його засновників працівниками цієї, шанованої нами, структури.

Зважаючи на достатній рівень поінформованості і для більшого розуміння ситуації що виникла, ми готуємо низку ґрунтовних журналістських розслідувань та офіційних звернень в правоохоронні органи, щодо діяльності цього чиновника, який багато років відповідав за охорону пам’яток на Волині. Про безліч фактів зловживань і недбалості, що призвели до серйозних втрат до державного бюджету і знищення об’єктів культурної спадщини та ще багато про що, читайте, слухайте та дивіться в наших матеріалах і матеріалах наших колег з волинських і всеукраїнських видань. 

Слизька дорога беззаконня, протоптана попередниками, яка манить наживою, часто буває більш привабливою, ніж вузенька стежка закону й професійності, яка вимагає постійного докладання зусиль. Кожен робить свій вибір. Пан директор його зробив. Ми лише завершимо його логіку.