Щось дуже легко ми все "здаємо"... "Здали" поняття Русь - Росії, Сарматію - Польщі, велич Великого Королівства Литовського - литовцям і білорусам... Ось і зараз з нечуваною легкістю здаємо перемогу 1945 ... Прикро... Не варто цуратись власної історії в угоду стереотипам. Вона в нас була різна. Страшна, героїчна, ганебна... Але вона - наша... Тож гріх виривати її сторінки.
Цінуймо перемоги, шануймо жертви, осмислюймо дані нам уроки... А найголовніше - пам'ятаймо, що ми всі - українці. Ми ще різні в своєму баченні минулого, але ми єдині в баченні свого майбутнього. Це дуже важливо, хоча ми й досі цього не усвідомили...
-
Думаю що не за горами той час, коли подібні свята будуть призначатись не памяті перемоги одного народу над іншим, однієї зброї над іншою, сильнішого злодія над слабшим, а буде відновлена і шанована память тих загиблих, хто відмовлявся брати участь у війнах. Хто не лякаючись смерті від нестримної системи насилля відмовлявся ставати вбивцею. Це справжні герої.. Для яких Воля Бога важливіша волі правителів.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесьАндрій 10 травня 2013 19:33