Писанка – символ сонця, життя, світу. Це – таємничий код, що його передають з покоління в покоління. Символ єднання і любові. Тому процес її створення – особливий. Коли з-під писачка з’являються вербові котики, квіти, калина або ж писанка на очах перетворюється у птаха, виникає відчуття чудотворного дійства. А коли своїми тремтячими руками, стараючись, можливо уперше тримаючи цей невідомий раніше інструмент, на писанках виводять контури 70-80-річні бабусі і дідусі, це додає атмосфері творення зовсім іншого наповнення й настрою.
Цими днями волонтери допомагали відкрити таємниці писанкарства тим, хто, за іронією долі, на старості літ лишився сам, - мешканцям Луцького геріатричного будинку-інтернату. «Вони – як діти, - вважає Галина Кравчук, організатор акції, директор Центру підбору персоналу «Бізнес-Екіпаж». – Тому й потреби у них дитячі – безпека, їжа та любов. У передвеликодні дні особливим є очікування свята і тому ми вирішили подарувати їм трішки світла і тепла…»
У бабусь й дідусів, до яких завітали волонтери, були різні емоції – одні раділи, інші не приховували сліз, а дехто навіть цілував руки тим, хто їх навчив і допоміг створити писанки. У кожного в інтернаті – своя історія. Когось обіцяли догледіти родичі, але, отримавши підпис на успадкування житла, відмовилися, хтось лишився без рідних з інших причин. Те, як пролягали їхні життєві стежки, – неабиякий привід задуматися. Тому ця зустріч поколінь запам’ятається надовго і тим, хто до неї долучився, і тим, хто після візиту волонтерів відчув, що таке турбота і любов. А їх стареньким подарували майже 20 добровольців-лучан, серед яких – відомі майстрині, представники «Пласту», працівники різних установ. Благословив і допоміг провести захід протоієрей Валентин Марчук.
Не обійшлося і без спонсорів. Зокрема, інтернет-магазин http://rosa.ua/ повністю забезпечив акриловими фарбами та “дістав” за великими знижками писачки для писанок. Волонтер Ольга Шевчук, наша співвітчизниця, яка є громадянкою республіки Польща, надала відчутну фінансову допомогу, до речі, не вперше.
«Іноді, коли сумніваюсь у прийнятті важливого рішення, або здаюсь собі дуже зрілою, уявляю себе у 80 років. І, з висоти уявних прожитих років, даю собі пораду. Спробуйте, це цікаво, - радить Галина Кравчук. - А чи знаю я або хтось із нас де ми опинимось у 60-70-80 років? Звісно, хочеться думати що поруч з дітьми, в теплі та достатку, але ніхто не знає напевне.»
Фото: Андрій Роїк
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь