Дивні речі відбуваються у місті Луцьку. Тоді як десятки тисяч мешканців роками очікують у черзі на отримання державного житла, декотрі їхні співвітчизники, застосовуючи всю свою спритність, вміння і, звичайно ж, зв’язки (куди без них сьогодні) встигають позачергово або „постоявши” рік-другий, вселитися у новенькі помешкання.
Для них в міської ради і стіни знаходяться, і двері легко відчиняються. Причому, за останні два роки вималювалася цікава тенденція – найбільші шанси отримати ключі нині мають працівники... комунальних служб. На їхньому рахунку аж 9 (!) із 45 виданих ордерів. Таким чином нещодавно працівники ЖКП № 3 освятили стіни в 1-кімнатних квартирах на вул. Лобачевського, Кривий Вал (тут аж дві), Б.Хмельницького, Караїмській, пр-ті Грушевського. Цікаво, що чимало із них працюють двірниками. В 1-кімнатних помешканнях на Львівській і Гірній оселилися працівник ЖКП № 2 та двірник „Луцькспецкомунтрансу”. Схоже, міська влада серйозно взялася захищати представників найбільш вразливих верств населення. До таких, вразливих, потрапив і вельмишановний господар усіх комунальників – Іван Кубіцький. Своєю винахідливістю цей пан перевершив усіх своїх колег. Бо у списку про надання квартир із житлового фонду Луцької міської ради його прізвища немає, як немає його і в міському відділі обліку комунального майна.
У листопаді 2009-го року Іван Євгенович вирішив реконструювати на пару із ЖКП № 7 нежитлове приміщення у будинку № 6 на вулиці Бринського. Квартира площею 43,5 квадратні метри належатиме чиновнику, а ЖКП виступає лише співучасником корупційної афери, яку допустили і завізували своїми підписами члени виконкому Луцької міської ради на чолі з Богданом Шибою. Гарний вийшов „дерибан” на користь однієї особи. Хоча, повірити у благодійність мерівської братії теж важко, - мабуть, як часто буває, на якомусь перехресті зійшлися чиїсь інтереси. Швидше за все, очолюючи підприємство електротранспорту, довівши його до жалюгідного стану, а працівників депо - до відчаю і зубожіння, пан Кубіцький зіслужив певним особам гарну службу. Не дарма ж вони людині, котра проявила себе як нікудишній керівник ва-жливого для міста підприємства, доручили очолити одну з найзанедбаніших галузей - житлово-комунального господарства. Він і її зруйнує, попередньо набивши свої кишені і надійно вмостившись у новенькій переобладнаній квартирі.
Затесалися у списку тих, кому впродовж двох років „Шибине братство” видало ключі, і працівники виконкому – 2-кімнатна квартира на вулиці Львівській; суду – 3-кімнатна на вул. Чорновола; прокуратури – 1-кімнатні на вул. Зацепи, Кравчука і Щусєва.
Тим часом мешканці халупчин десятиліттями плекають надію, що бодай у старості, але все ж дочекаються. Вони туляться у своїх кількох квадратних метрах і, на щирий подив місцевого чиновництва, научуються на цій маленькій території любити, народжувати дітей і онуків, сваритися і миритися, а, головне, - єднати кілька поколінь на мінімальній площі. Зі старечим стогоном і дитячим криком змішується віра в те, що ось-ось до влади прийде хтось інший, кращий. І тоді всі заживуть добре... І мрія їхня рівнозначна нескінченності.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь