Питання збереження зелених насаджень у Луцьку вкрай гостро постає протягом останніх кількох тижнів. Не встигла громада перешкодити скандальній вирубці на вулиці Лесі Українки, як дерева почали спилювати на вулицях Грушевського, Соборності та Рівненській. І хоча нині, здавалося б, вирубка призупинена, усім відомою є інформація про те, що найближчим часом Луцьк може втратити ще кілька сотень дерев.
У соціальних мережах точаться цілі баталії на цю тему. Від окремих активістів, котрі виступають за знищення дерев, навіть линуть думки про те, що захисникам зелені не варто «пхати своє село в місто», «слід задовільнитися висаджуванням картоплі на балконі» чи «купити собі намет та оселитися в лісі, де дерев багато». Є думки про те, що збереження дерев цікаве лише пенсіонерам. Як показала зустріч мера з лучанами, за те, щоб залишити у спокої зелені насадження, виступало не менше молодих людей. Проте, ми вирішили, що справедливо буде дійсно поцікавитися й думкою пенсіонерів з цього приводу. Саме тому, що вони, у силу слабкого здоров’я, часто не можуть відвідати такі громадські обговорення та залишаються тією частиною населення, яка ніяк не репрезентована.
Вирушаємо у двір будинку №1 на вул. Грушевського. Саме тут, неподалік від кінотеатру «Промінь» скоро планують вирізати сквер.
Зустрічаємо літніх мешканців Кузьму Даниловича Жука та Ольгу Денисівну Гуцаленко.
На запитання про вирубку скверу Кузьма Данилович сумно відповідає: «Звісно, я проти. Так і можете, записати, - додає літній чоловік. – Хотілося б, аби дерев було побільше. А то, знаєте, коли сидиш улітку на 5 поверсі та мучишся від спеки, лише затінок у дворі рятує. Тож хотілося б, щоб наше місто було зеленим. І щоб сквер теж не вирубували задля парковки. Хіба ж не краще було б, якби його облагородили? Аби могли вийти туди і ми, і молоді хлопець з дівчиною посидіти на лавочці. Про літніх людей мало-хто нині думає. А від самотності ж можна «здичавіти». І якщо колись не буде куди вийти з дому та присісти у затінок, це буде дуже погано».
Ольга Денисівна приєднується до розмови, підтримуючи думку Кузьми Даниловича. Додає: «А у себе в дворі ми колись висаджували дерева самі. Он того горіха, вишню та липу, яка зараз найвища». Жінка показує на дерева та просить їх сфотографувати.
Почувши розмову, приєднується ще одна, вже молодша сусідка – пані Галина. Розповідає, як усім двором збирали підписи за те, аби не нищити сквер неподалік будинку та залишити там дерева.
Звісно, можна багато дискутувати на тему зелених насаджень. Можливо, хтось знову скаже: «А яке діло до усього пенсіонерам, якщо ті дерева, які саджали вони у дворі, ніхто не чіпає, а мова йде про найближчий сквер?». Та, здається, тут вже давно усе зрозуміло. Ті люди, які самі доклали зусиль до озеленення міста, цінують природу. А молоді нащадки нищать її під привабливими гаслами «реконструкцій» та «європейськості».
Лєна Шторм, Надія Приступа
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь