Коли «вишиванка» не рятує від зливи

Учорашня злива в Луцьку стала таким собі «моментом істини» та індикатором рівня правдивості слів міських чиновників.

Ще недавно луцький очільник Микола Романюк та архітектор Олександр Балан говорили про те, що реконструкція вулиці Лесі Українки зумовлена незадовільним станом зливної каналізації. При цьому можна згадати, як усіх противників так званої реконструкції називали некомпетентними, несвідомими, проплаченими, використаними політиками і т.п.

Перша значна злива, яких восени й навесні буде ще дуже багато, показала наочно – причина незрозумілої трансформації вулиці була далеко не у поганому стані зливної каналізації.

Учора ЗМІ масово публікували знімки «потопу», який наробив немало збитків місту. Можна було б сказати щось на кшталт того, що увесь Луцьк постраждав, тож ніби й нема сенсу чіплятися до вулиці Лесі Українки.

Але луцька мистецтвознавець Олена Романюк встигла зауважити те, якою різною є ситуація з затопленням у різних частинах вулиці. Як бачимо, на першому фото приклад того, як «треба» реконструювати ділянку, аби зливна каналізація працювала «відмінно». На другому – як функціонує нереставрована частина вулиці.

На жаль (чи то, на щастя), усе видно неозброєним оком. А при цьому згадуються слова сучасного, так би мовити, класика, річниця смерті якого недавно відзначалася: «А нас тут просто кинули».

Як бачимо, це саме та ситуація, де тротуарна плитка-вишиванка не рятує ані від затоплень, ані від чиновницьких маніпуляцій.