Вигрібні ями, сміття, спаплюжені дерева… Все це ознаки повного занепаду Державного історико-культурного заповідника м. Луцька й остаточної деградації його менеджменту на чолі з бездарними адміністраторами П.Рудецьким і В.Баюком.
Сумну картину ми спостерігали 29 листопада 2017 року, коли проводили невеличку експедицію в Старому місті для гостей із Львова. Враження від побаченого просто гнітюче. Хаос та запустіння. А, врешті-решт, судіть самі.
Ось так виглядає «райський куточок» в кількох метрах від фундаментів однієї з найдревніших луцьких церков, названої в честь хрещення великого князя Любарта.
Парканчик вперто нагадує цвинтарний… Мабуть показалось.
Так живуть майбутні попи УПЦ. В пам’ятці національного значення - колишньому монастирі домініканів. Майорять «хоругви» на вітру, вишиванкою встелені трави...
Раніше всі віншували природу. Тепер «попенят» вперто вчать відходити від догматів «атеїзму». Ось тому мабуть і підрізають вони основи столітніх ясенів.
Ось ще одна сторона любові до спадку предків. Варто цю хатинку обійти ззаду, як розумієш що для його мешканців ця любов саме в цьому місці. Це теж, до речі, пам’ятка. Національна…
Любов до археології в заповіднику просто непереборна. Тут все як в "Японії". «Тоямитоканави». Кожен прагне залишити тут власний шрам на історичній землі. Ось цей, з вигрібною ямою, прямо під пам’яткою на вул. Драгоманова. Теж національною.
Ось місцевий скоробагатько, що самочинно втулив особнячок на залишках палацу Вітовта, організував собі вихід до Стиру. Треба ж щоб човник куди ставити. Ось така вона естетика в цих луцян.
А ось повикидали землю на берег Стиру служителі культу місцевого гендляра-владики. Разом з людськими кісточками повикидали. Вміє цей піп гарно кричати про патріотизм. Особливо коли це вигідно. Місяць тому він і кісточки мучеників луцької тюрми в мокру яму, мов городину, скинув. То ж це, мабуть, були тренування. Багато тут решток людських на берег викинули. Ой багато...
На цьому місці, біля замку, можна вже ретро-виставку робити. Десяток років за ним спостерігаємо. А сміття і бур'яни завжди там є. Ось що значить послідовність. А самобуди поруч теж стабільно ростуть. Безвладдя...
Ось так конає, незаконно приватизований рівненським суддею, будинок-пам’ятка на вул. Плитниця, 7. Всі ці роки конає. Ще з тих пір, коли нинішній директор заповідника П.Рудецький в Волинській ОДА його «захищав». Тепер вони тут разом.
А ось халтура-підзаробіток зама П.Рудецького - В.Баюка. Копнув ямку на Кафедральній, 13. Самочинно. На пам’ятці. Взяв грошеняток. А тепер, разом з горезвісним начальником відділу культурної спадщини ЛМР П.Троневичем, чекають щоб її з державного реєстру зняли. Забудовника геть ублажити. Навіть лист направили відповідний. Не дарма стільки років унікальний об’єкт, під самими вікнами адміністрації, умисно руйнували. В них тут всі знищення під контролем. Бо вигідно.
Ну і завершення. Хочеться всіх цих панів, що варять тут таку «кашу» беззаконня, запросити ще й на борщ. Ось ця велика «земляна миска» знаходиться в водоохоронній зоні р. Стир. На території якою теж опікується адміністрація заповідника. Львівських гостей вона вразила дуже.
Ось така вийшла в нас сумна замальовка для туриста. Ось таке воно вчорашнє «приємне» відкриття. Хоча багатьом подобається...
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь