Сквер Авіаторів та природа кнура

Органи місцевого самоврядування в Луцьку все більше втрачають зв’язок з громадою. Цьому свідченням є ціла низка явно корупційних рішень, що викликали серйозне обурення міщан. Саме вони стали причиною багатьох протестів в стінах міської ради та тисяч гнівних дописів й обговорень в соціальних мережах та ЗМІ. Ілюстрацією цього місцевого владного «сепаратизму» став черговий скандал навколо чергового т.зв. конкурсу проектів по облаштування «Скверу Авіаторів» в м. Луцьку, що традиційно робиться під інтереси своїх. 

Луцьк ще пам’ятає недавні запеклі «сутички» місцевого УКРОПу та скоробагатька Андрія Покровського навколо відміни рішення про приватизацію земельної ділянки на розі вул. Стрілецької та пр. Президента Грушевського. Тоді це подавалось під соусом «благих намірів» в інтересах громади для створення тематичного скверу присвяченого історії волинської авіації. Ділянка, яку «порєшав» з минулим мером під свої комерційні інтереси очільник передвиборчого проекту з претензійною назвою «Свідомі» А. Покровський, була таки повернута в власність громади. Активну роль в цьому процесі зіграли ветерани авіації, місцеві історики та авіалюбителі. Саме їх звернення, яке ми публікували, стало тоді своєрідним публічним щитом для кланових розбірок між двома бізнес-групами.

Незважаючи на традиційний медійний шум та барабанний бій в груди радника І.Поліщука, який вщух відразу після прийяття цього рішення, роботи по облаштуванню скверу на цій ділянці ніхто робити не збирався.

Майже два роки ніхто не вносив жодних проектів по його благоустрою. Розворушила питання знову в’їдлива медіаобслуга конкурентів, що досі відчуває себе ображеною нинішніми владцями. Ось вона і вирішила пощипати трішки «укропчик». Тож луцька «влада» змушена була знову повернутись до «Скверу Авіаторів», згадавши про нього та скорі вибори. 8 вересня 2019 р. міськрадою було оголошено «Всеукраїнський відкритий архітектурний бліц-конкурс на кращу концепцію облаштування скверу на розі вулиці Стрілецької та проспекту Президента Грушевського в місті Луцьку».

Завдання на його проведення було розписано, як завжди, «на коліні» та вкрай непрофесійно. Що варто було очікувати від нинішнього начальника управління містобудування та архітектури Веніаміна Туза. В нього все на такому рівні «фаховості». Про авіацію в завданні було аж ціле речення.

Це зауважили експерти та архітектори, що спостерігали за процесом. Слізні запевнення радника неіснуючого міського голови Луцька І.Поліщука, що грається в мера, про залучення до розробки проекту луцьких авіаторів, ветеранів, любителів авіації чи істориків виявились брехнею. Жодного з них так і не було запрошено до організації конкурсу. Тож і його результати виявились очікуваними. Чергове «красіво» на дорогих банерах розвісили для огляду по вул. Лесі Українки. Лучани довго вглядались в ці картинки, шукаючи там історію й авіацію в різноманітті мішури типових скверів. Але… Крім чергових лавочок, традиційної «бруківки-бетонки», ліхтарів та  кущів, розміщених в різних «позах», нічого такого, щоб натякало на велику авіаційну історію краю, там так там і не знайшли. Хіба лише дитячі фантазії з іграшковими літачками, які б мали претендувати на «геніальний» тематичний креатив. Але громада вже виросла з ясельного віку її нинішніх керманичів, а тому не розділила їх смаки та вподобання.

Після публічних оглядин та обговорень в фаховому середовищі свою позицію чітко висловили волинські військові ветерани та авіатори. Ось їх звернення до колишнього замполіта аеродрому Г.Пустовіта.

«Зважаючи на колективне звернення, подане в 2017 році від імені Волинських авіаторів, авіалюбителів, істориків і краєзнавців щодо питань вшанування вагомої авіаційної сторінки історії Волині, яка має особливе значення у військово-патріотичному вихованні молоді та формуванні політики пам'яті в період сучасних військових подій, зокрема було піднято питання щодо створення Скверу Авіаторів і залучення до цього процесу професійних авіаторів, авіалюбителів, істориків і краєзнавців, які б могли чітко сформулювати проектне завдання та сприяти його повноцінному просторовому втіленню.

На зустрічах з представниками ЛМР останніми неодноразово висловлювалась підтримка цієї ідеї, проте ця домовленість не була дотримана.

Ми, члени Волинської областної організації ветеранів України, розглянувши це питання на засіданні 23-го грудня 2019 року, після ознайомлення з результатами Всеукраїнського бліц-конкурса на кращу концепцію облаштування території Скверу Авіаторів на розі проспекта Грушевського та вулиці Стрілецької в м. Луцьку, до формування проектного завдання та конкурсної комісії якого не було долучено жодного з представників фахового авіаційного та історично-наукового середовища, одностайно прийняли рішення висловити свою категоричну незгоду з подібним підходом до облаштування концепції даного скверу в зв'язку з наступними моментами:

- в жодному з поданих на громадське обговорення проектів не розкрита тема авіації взагалі та історії авіації Волині зокрема;

- в проектах і узагальнених "авіаційних" компонентах цих проектів, поданих авторами, переважає розважальна наповненість скверу, при цьому меморіальна, просвітницька та інформаційна складові повністю відсутні;

- в усіх проектах відчувається відсутність загального розуміння теми авіації, а тому переважає аматорський підхід у її просторовому висловленні.

В зв'язку з цим пропонуємо:

- вважати результати проведеного конкурсу такими, що не відповідають поставленому завданню стосовно тематичної наповненості;

- створити ініціативну робочу групу із залученням професійних авіаторів, любителів авіації, а також істориків, краєзнавців, архітекторів і дизайнерів м. Луцька для надання фахової оцінки відповідності поданих на конкурс проектів концептуальній та тематичній наповненості, та вироблення нарешті чіткого завдання на проектування нових та коригування вже існуючих проектів.»

Але «замінник» луцького голови настільки зручно приземлився в теплі кабінетні крісла, що проблеми його колишніх військових колег, поважних громадян та організацій давно перестали його цікавити. Не для таких же «дрібниць» його ставили на хлібне місце. Тож поважних льотчиків, ветеранів та діючих авіаторів луцька влада просто "послала". Подалі. Традиційно. Ми, мовляв, все собі тут вже вирішили. Ми «власть»! А ви хто такі? Ось відповідь на звернення від 21 січня 2020 року.

Ось так і живе авіаційне місто в епоху сепаратизму. Громада окремо, «влада» окремо. Та й інтереси в них теж різні. Одні дивляться на небо, шукаючи там імперативи Канта й крила, інші - під ноги. Щоб не пропустити там чергового «корму», що падає з великого бюджетного корита, яке вони хитро звуть «своїм містом». «Пацанві», яка за іронією долі й ляльководів залізла нам на голови, глибоко начхати на Луцьк та його історію. А тим більше - авіаційну. Тож споглядаючи прекрасну синь над нашою маленькою Батьківщиною, згадаймо й убогих кнурів, яким не дано ніколи бачити красу вільного неба. Така в них вже природа. Коритна.