Як не стати «суспільним лохом»

Світ заради власного виживання ніколи не гребував маніпуляціями. Особливо тішаться ними ті, хто прагне прикрити власні комплекси меншовартості панацеєю так званої влади. Адже сховавшись за нею, навіть пігмеї здаються вищими, кращими, шанованішими... Проте це все тільки тоді, коли ви там... Як її отримати і як тримати в покорі маси «шанувальників», існує чимало рекомендацій технологічної інтелектуальної обслуги. Але тим, хто вперто хоче бути громадянином і залишатися людиною, варто все-таки знати прийоми цих «мавпочок», що вперто лізуть по її драбині. В цьому нам допоможе Ноам Хомський - американський лінгвіст, політичний публіцист і теоретик, професор лінгвістики Массачусетського технологічного інституту, автор класифікації формальних мов, названої ієрархією Хомського. 

Відволікання уваги

Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначимими повідомленнями. Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики.

«Постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи її на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті і у них не залишалося часу на роздуми; з поля - в загон, як і всі інші тварини (цитата з книги «Тиха зброя для спокійних воєн»). 

Створювати проблеми, а потім пропонувати способи їх вирішення

Цей метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно саме зажадало прийняття заходів, які необхідні правлячим колам. Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що утискає громадянські свободи.

Або: викликати економічну кризу, щоб змусити прийняти як необхідне порушення соціальних прав і згортання роботи міських служб. 

Спосіб поступового застосування

Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного рішення, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) у 80-х і 90-х роках минулого століття.

Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це відбулося одночасно, то, очевидно,  призвело б до революції. 

Відтермінування виконання

Інший спосіб запровадити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його як «хворобливе і необхідне» й домогтися у цей момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви потім, ніж зараз.

По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому що народ у своїй масі завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли час настане. 

Звертатися до народу як до малих дітей

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі аргументи, персонажі, слова й інтонація, ніби йдеться про дітей шкільного віку з затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідуумів.

Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому? «Якщо хтось звертається до людини так, ніби їй 12 або менше років, то в силу сугестивності, у відповіді або реакції цієї людини, з певною ймовірністю, також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей у віці 12 або менше років. 

Робити наголос на емоції набагато більше, ніж на роздумах

Вплив на емоції є класичним прийомом, спрямованим на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в результаті і взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного фактору дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примус або стійкі моделі поведінки ... 

Тримати людей у ​​невігластві, культивуючи посередність

Домагатися того, щоб люди стали нездатними розуміти прийоми і методи, які використовуються для того, щоб ними керували і підкоряли своїй волі. «Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинна бути якнайбільше убогою і посередньою для того, щоб невігластво, що відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.

Спонукати громадян захоплюватися посередністю

Впроваджувати у населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим ... 

Посилювати почуття власної провини

Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через нестачу її розумових можливостей, здібностей або докладених зусиль. У результаті замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи у всьому саму себе, що викликає пригнічений стан, а це веде, в тому числі, до бездіяльності. А без дії про революцію й мови бути не може! 

Знати про людей більше, ніж вони самі про себе знають

Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки призвели до утворення зростаючого розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.

Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології «система» отримала у своє розпорядження передові знання про людину - як у сфері фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.