Сімейний альбом волинських прокурорів :: НА ЧАТАХ

Колись під час нашої розмови колишній волинський прокурор Микола Франтовський так пожартував про стан взаємовідносин у підвідомчій йому структурі. Казав: якщо відкрити двері кабінету і гукнути – «куме!», - в коридорі відгукнуться всі. Адже завдяки поліській традиції мати по 5-7 пар кумів, кожен кожному на Волині кум. І це найбільше шокувало його, коли приїхав у наш край. Та кумівська традиція стосується не тільки спільних гостин та застілля. Кумів і сватів наші поліщуки «тягнуть» за собою й у владні кабінети. Подейкують, що саме завдяки своєму куму - горе-реформатору Тігіпку - і луцький мер став партійним. А скільки кумів в його радників і заступників, годі й порахувати… Чим довше при владі, тим більше похресників, а, отже, і кумів... Куди не плюнь – скрізь кум.

Та справа не тільки в кумах. Стара сучасна незмінна система завжди намагалася пригріти «свого». «Свій до свого по своє» – навіть націоналісти це перейняли. Ось і тягнуть - хто сина, хто дочку, хто куму… Воно може б і нічого, але ж… Навіть анекдот є про сина полковника: «полковником, синку, бути можеш, а генералом – зась! В генерала є свій син!» Ось так, зважаючи на величезну армію полковницьких та генеральських дочок і синочків, консервує себе система, рубаючи соціальні ліфти тим, хто здатен був би з нею серйозно конкурувати за знаннями та уміннями… От такий в нас хохляцький феодалізм, панове...

Проте, надія на розірвання цього родинно-кумівського вузла є. Маленька, хоча і теоретична, мов горошина, але все ж проблиснула вона в новому Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції». Новели цей вистражданий юридичний документ передбачає цікаві і справедливі. Для подолання владного «кумівства» навіть цілу статтю 9-ту виписали. Вона так і звучить: «обмеження щодо роботи близьких осіб». Тепер особи, які виконують функції держави і місцевого самоврядування та прирівнені до них, не зможуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими їм. А якщо таке трапиться, то зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про своїх родичів, які працюють у цьому органі. Стосується це посадових та службових осіб, в тому числі - органів прокуратури, Служби безпеки України та й державної податкової служби.

Поки ж цей закон вступить в дію (та чи й ще вступить), питання залишається відкритим. А щоб ви до того часу не нудьгували, покажемо вам трохи поліських домашніх світлин з великого, відкритого, проте - не для всіх, родинного альбому волинських прокурорів. Хтось за їх рідню порадіє, а хтось - і певні висновки зробить… Можливо, перш ніж скаржитися на когось, хтось подивиться і згадає, чи не жалітиметься він батькові на сина, чи доньку… Бо вони ж теж прокурорами бувають…

Прокурорська сім'я Ариванюків