Розчавимо гадину!

“Наставлені руки на зло, Щоб вправно чинити його. Начальник жадає дарунків, Суддя ж судить за хабарі, А вельможі виказують злі бажання душі своєї, І викривлюють справу.” (Мих.7.3.).

Як сучасно та влучно звучать слова, сказані тисячі років тому великим пророком Михеєм. Викривлюється світ навколо, руйнується віра в справедливість, порядність, принижується гідність. Коли слово Людина вже пишеться з маленької літери - суспільство хворе, хворе корозією душі, ім’я якої - корупція.

Дістало!...

Дістали нескінченні побори лікарям - щоб лікували, викладачам - щоб навчали, чиновникам - щоб вирішували чи дозволяли, та й ще й суддям - щоб були Справедливими. Всім дай, дай, дай!

Дістало!

Шокує моральне падіння суспільства, в якому так звані лікарі за надію жити вимагають поборів у приречених онкохворих та їхніх сімей, будуючи своє благополуччя страшною ціною, перетворивши медицину в демонічний бізнес на житті та стражданнях.

Цинічно виблискує золото ікон в шикарних кабінетах місцевих чиновників-лихварів, і навіть гуркіт багатотисячних доларових потоків примусово-добровільних пожертв, що течуть в їх власні кишені, безсилий заглушити скиглення про низькі зарплати, відсутність коштів на ремонти, нестачу стільців та паперу.

Як гриби після дощу зростають “царські села” та магазини, їздять маршрутки бідних чиновників, медиків, освітян, митників та правоохоронців, записані на родичів та знайомих. Країна, що замінила Бога на умовну одиницю, отримала умовну владу, умовних патріотів умовної України.

Влада не зацікавлена в подоланні проблеми корупції, - так вважає 85% лучан, і правильно вважає. Принцип Мауглі “ми з тобою однієї крові” заважає боротися з собі подібними. Так що, безвихідь? Ні, і ще раз ні! Не треба чекати політичного месію, який вирішить наші проблеми. Нікому, крім нас самих, ми не потрібні. Партійні клани ділять владу в Києві, гарно назвавши це “політичною реформою”. Державі потрібні не партії, країні потрібен Громадянин, Україні потрібен справжній Українець!

Соромно, коли майже чверть мільйона розумних лучан-нащадків гордих козаків у холуйській покорі гнуть свої голови перед освіченою мерзотою. Боляче, коли принижуються сивочолі ветерани, які гнали фашиста до Берліна.

Прикро, що молоді здорові хлопці - надія та опора нації - стали рабами жебраків у дорогих костюмах, донорами чуми на ім’я корупція.

Голос гордих пращурів наших взиває до нас. Настав час діяти.

Розчавимо гадину разом! Приєднуйтесь!

Інна Рейкіна

голова Антикорупційного Комітету м.Луцька