Лівія. Революція чи спецоперація?

Нинішня світова економічна криза змусила переглянути основні економічні постулати. При прогресуючій недовірі до американського долара, який вперто перетворюється в папірець, ряд держав заговорили про введення його альтернативи - міждержавних розрахунків в золоті. Слова настирливо почали переростати в конкретні справи. Про карбування золотого юаня оголосив Китай, заговорили про золотий стандарт і на Близькому Сході. Проте головним ініціатором відмови від розрахунків у доларах і євро став лідер Лівії Муаммар Каддафі, який закликав арабський і африканський світ перейти до розрахунків у єдиній валюті - золотому динарі. Саме ця «золота» фінансова платформа мала, на думку полковника Каддафі, стати основою створення єдиної африканської держави з арабо-негритянським населенням чисельністю в 200 мільйонів чоловік. Ця ідея набула широкого розголосу за останній рік та була активно підтримана низкою арабських держав і майже всіма державами Африки. Почались активні практичні процеси по ​​створенню єдиної золотої валюти та об'єднання країн Африки в один могутній федеративний устрій на кшталт Євросоюзу. Проте не всі країни континенту підтримали цю ідею. Її противниками виступили ПАР і керівництво Ліги арабських держав. 

Лівійські ініціативи природньо пробудили негативну реакцію в США і Євросоюзу, які абсолютно не були зацікавлені в послаблені свого впливу на контроль за регіоном. За словами французького Президента Саркозі: «лівійці замахнулися на фінансову безпеку людства». Багаточисельні дипломатичні спроби вмовити лідера лівійської революції відмовитись від своїх планів не дали жодних результатів. Наступні кроки Каддафі навпаки засвідчили про ще більшу інтенсифікацію розвитку проекту єдиної «золотої Африки». 

Відповіддю на непоступливість арабських та африканських лідерів стали «революційні» проекти в їх країнах, які прокотились континентом. Політичний феномен раптової хвилі народних рухів в регіоні є предметом для дискусій журналістів та експертів. Проте зважаючи на пан-африканську і золоту складову процесів навколо них, слід змінити парадигму стандартного їх бачення, яке нав’язується ЗМІ, і дуже вже нагадує інформаційну спецоперацію нового покоління. На фоні професійного аналізу політичних, культурних і економічних особливостей Лівії,  дві основні версії: офіційна - захист прав людини, неофіційна - спроба відняти нафту у Каддафі, не витримують жодної професійної критики. Зважаючи на це все, більш достовірним виглядає варіант вдало розробленої спецоперації, способи втілення якої і її масштабність, ще не мали прецедентів в новітній історії. Намагання вийти із зони паперових грошей, повернувшись до золота, здійснена Муаммаром Каддафі, як і колись генералом де Голлем, це спроба замаху на головну цінність сучасного світу - банківську систему, що, мов спрут, вросла в кишені політиків і військових, вперто намагаючись управляти нашими мізками. Слухаючи коментарі ЗМІ, слід завжди пам’ятати великого Сократа: «Сумнів стимулює свідомість».