Череп на смітнику, або тест на дикість.

Однією з визначальних рис падіння культурного і духовного рівня  нації є її ставлення до пам’яті мертвих. Цей тест на людськість не вдалося пройти деяким лучанам, які мешкають на вул. Горького, що на П’ятницькій гірці, в центральній частині волинської столиці. 

В четвер, 29 вересня, ввечері, біля скверу, що розміщений поруч з Волинською обласною державною телерадіокомпанією, в п’яти метрах від відділу охорони культурної спадщини управління культури м. Луцька, поруч зі смітниками було виявлено шокуючу знахідку. На купі сміття, складеного поруч зі сміттєвим баком, у вечірній простір міста вдивлялися порожні очниці людського черепа. Перемішані з вуличним сміттям фрагменти кісток скелету пірамідою тримали мертву голову, що кликала на допомогу… 

Представники Комітету захисту національної спадщини, які прибули на місце знахідки, уважно оглянули прилеглу територію. На відстані 10 м., прямо на асфальті проїжджої частини було виявлено ще залишки, які валялись серед дороги. З усього очевидно, що кістки були згублені при перенесені на смітник залишків сміття і … людини.

Черговий міліціонер, до якого звернулись на службу 102, впевнено демонстрував своє «міське коріння», ніяк не второпаючи, де ж цей сквер, та як реагувати на таку знахідку. На щастя, його колеги виявились більш досвідченими. До приїзду криміналістів людські останки було обережно зібрано і згодом передано слідчо-оперативній групі. 

«Автором» цієї ганебної наруги над мертвими виявився мешканець сусіднього будинку на вул. Горького, громадянин Володимир Сеник. Як розповів правоохоронцям цей нешанований нами пан, він, проводячи земляні роботи біля паркану помешкання, наштовхнувся на залишки людини, які, ймовірно, могли потрапити в яму при будівництві мурованого паркану новобудови сусіднього будинку №32. Чи то через нестачу фантазії, чи з надміру цинізму, він, не вигадавши нічого кращого, спокійно викинув людські останки на міський смітник. Можна лише уявити, як при такому ставленні до людей і історії, цей мешканець міста, кілька років тому, без жодних погоджень і дозволів самочинно будував на історичній вуличці біля самісінької Луцької міської ради двохповерхову химеру. А саме про це свідчать документи. Що при цьому безконтрольному будівництві було тоді викинуто на смітник, можна лише здогадуватись…

Очевидці і краєзнавці стверджують, що в недалеких 80-х роках минулого століття, під час будівництва по сусідству з В.Сеником, на вул. Б.Хмельницького, приміщення Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області, яке здійснювалось з байдужого потурання Волинського краєзнавчого музею, в котловані було виявлено багато залишків людей та солдатських касок. Однак жодної реакції влади, чиновники якої і нині гарно почуваються в тих же кабінетах,  лучани так і не дочекались. 

Як такі знахідки могли бути не помічені при проведенні археологічних робіт на вул. Горького, що повинні були б передувати будівництву, згідно з законом,  і чи проводились вони взагалі, тепер належить з'ясувати сусідам - чиновникам відділу охорони культурної спадщини м.Луцька.

За попереднім оглядом експертів слідчо-оперативної групи, залишки людини - не прості. В черепі виявлено отвір від вогнепального поранення. Що і скільки років тому трапилось на історичній вуличці, та що за людина покоїлась в її землі? Відповідь на це можуть дати лише фахівці судово-медичної експертизи.

Науково практичний коментар до ст. 297 Кримінального Кодексу України визначає таке поводження з останками, як «наруга над могилою». Експерти твердять, що саме цей вид злочину насамперед «негативно впливає на виховання підлітків». А тому їх висновок категоричний - «ставлення до померлих чи не найбільш яскраво показує різницю між цивілізацією і дикістю, в ньому відображається і ставлення особи до інших».

Ми не впевнені, що В.Сеника притягнуть до відповідальності за таку дикість. Найімовірніше, він відбудеться лише свідченнями правоохоронцям і чиновникам. Цей панок і далі ходитиме в церкву і одягатиме маску християнина, виховуючи власних дітей… Роблять же це священики луцького Кафедрального собору, які теж спокійно і безкарно викинули на смітник ціле древнє монастирське кладовище… Але ми віримо, що навіть оминувши суд людський, ці сучасні «сатанисти» не обминуть суд інший. Той, де є непідкупний і справедливий суддя, який захищає спокій і живих, і мертвих, і він не прощатиме їм наруги над вічною пам’яттю…