Луцький заповідник. Свавілля продовжується...

Ми тільки нещодавно підняли питання про беззаконня на території Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку і про наміри забудувати історичне серце старого Луцька, як на цих історичних теренах з’явились екскаватори… 

Минулого четверга, 6 жовтня, в «старому місті», під самими вікнами директора Державного історико-культурного заповідника, в історичне місце т.зв. луцького «Пекла» на вул. Кафедральній, 13, залізними зубами вгризлись екскаватори, випльовуючи зі своїх ковшів залишки волинської історії. Самочинні роботи було розпочато забудовником – БЮТівцем Тихоном Павлюком в охоронній зоні заповідника, безпосередньо в зоні пам'ятки місцевого значення та ще й без жодного погодженого проекту будівництва і дозволів органів охорони культурної спадщини… 

Виявити це беззаконня допоміг… ні, не директор заповідника, який згідно із законом і своїми посадовими обов’язками мав би це зробити, а звичайний випадок… Разом з головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини міста Ю.Мазуриком ми мали зустрітися з жителями сусідніх будинків, які вперто чинять опір спробі втулити їм під вікна багатоповерхового монстра. Підійшовши до їх помешкання, ми й побачили цю жахливу картину. Зупинити роботи вдалося з неабиякими зусиллями і лише після того, як було викликано представників управління культури ВОДА.

Свавілля в луцькому заповіднику вражає. Коли під самими вікнами кабінету директора заповідника екскаватори виривали історичний грунт, який таїть в собі підземну забудову XVI-XVII ст., виявлену ще в 1997 році архітектурно-археологічною експедицією Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки під керівництвом професора М.Кучінка, а представники управління культури і туризму Волинської ОДА - фактичне керівництво Т.Рабана - зупиняли беззаконня, він спокійно спостерігав за цим, навіть не вийшовши зі свого кабінету. Вершиною цинізму виглядав електроподовжувач, який був виведений з вікна директорського кабінету і використовувався для організації вандальних робіт...

Ось так і розплачуємося ми нашими бюджетними грошима за директорські забаганки, оплачуючи електрику для кухні «рабанівського» бару та електрифікацію його беззаконня в заповіднику. Може тому й для збереження пам'яток в нас грошей ніколи і не вистачає… 

Не вистачає нам не тільки грошей, а й елементарного правового порядку і доброго кия для наших знахабнілих чиновників. А його - ой як треба!… Судіть самі. Управління ЖКГ, яке погоджує ордери на виконання будівельних робіт і проведення інженерних мереж, ставить свій підпис в самому кінці списку погоджень ордера - після інших організацій. Незважаючи на те, що частина передбачених там погоджень різних організацій відсутня, під ордером №81, який був виданий ТзОВ «Луцькмістобуд», поряд з іншими організаціями все ж стоїть підпис і штамп УЖКГ… Проте погодити ордер, як того вперто вимагає офіційна форма, воно вперто забуло. Ні підпису на ньому, ні печатки…

Ми не полінувались і сконтактували з «власниками порожніх клітинок» ордера. Вони всі нас запевнили про обов’язковість присутності власних погоджень. Вперто ігнорують чиновники УЖКГ і вимоги закону України «Про охорону культурної спадщини», згідно з яким проведення земляних робіт на території міст історичного значення, яким є і Луцьк, повинне відбуватися після погодження з органом охорони культурної спадщини. Незнання закону не звільняє від відповідальності, а тому ми намагатимемося довести це нашим шановним «жеківцям», організувавши перевірку всіх наданих ними за останні роки дозволів. 

Вчергове констатуємо і правовий нігілізм інспекції архітектурно-будівельного контролю. Ми знову вражені. Не маючи на руках навіть відповідно затвердженого проекту, інспекція  видала дозвіл за № ВЛ 08311019551 від 21.07.2011р. на початок будівельних робіт. До того ж,  не будь-де, а в історичній частині, на охоронюваній державою території. Його «автором» є сумнозвісний чиновник цієї структури пан Т. Шнит. Саме завдяки його багаторічному «нагляду» історична частина міста і втратила свій образ від масових самобудів. Саме він, грубо перевищуючи свої обов’язки, безкарно заміняв собою цілу державну службу й Інститут археології Академії наук України, видаючи дозволи навіть на розкопки. Проте, мабуть, деякі родинні зв’язки з представниками волинської прокуратури і досі утримують цього посадовця в досить прибутковому кріслі. 

«Курячою сліпотою» хворіють і чиновники луцького управління архітектури, які самі видавали вихідні дані на проектування (Реєстраційний № 659/1). Саме цей документ є «архітектурною біблією» для архітектора при розробці проекту будівництва. В пункті 5 «Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки» на вул. Кафедральній, 13, затверджених в 2009 році колишнім головним архітектором м. Луцька Г.Шевчуком, чітко вказано «врахувати висновки архітектурно-містобудівної ради».

А у висновках архітектурно-містобудівної ради при виконавчому комітеті міської ради, яка розглядала проектні пропозиції із забудови цієї ділянки, чітко записано: «відправити проект на доопрацювання. Розробити два варіанти забудови: перший варіант  - знизити поверховість до двох поверхів з мансардою, другий варіант – провести рядову забудову з арочним проїздом. Дотримуватися вимог генерального плану.» І це чітко зазначено в її протоколі №3, від 12 липня 2006 року.

В нинішньому проекті, який намагається за будь-яку ціну і гроші пропхнути БЮТівський забудовник, повністю ці вимоги проігноровано. Знехтувана в ньому і вимога, що «будівництво проектувати на існуючих фундаментах, які були виявлені при  археологічних дослідженнях» і вимога МРВ ДАІ №29301 «передбачити біля об’єкту площадку для проїзду і розвороту технічного транспорту і пожежних машин розміром 12*12 м. та стоянку для автомобілів…» та багато інших технічних та містобудівних умов і обмежень.

Архітектор В.Семенюк, який розробляв проект, мабуть, більше залежав від вимог свого замовника, який платить, ніж від букви закону, технічних завдань і бачення історичного оточення свого проекту.

Можливо саме такий проект, що до болю нагадує луцьку синагогу, більше до душі пану Т.Рабану, який вже традиційно під час єврейського Нового року виїздить на відпочинок за кордон. Адже саме цей чинуша його спокійно сприйняв і жодних зауважень до нього не виказав.

Чи то недолугість, чи то якась патологічна неприязнь до українського, спонукали його навіть дозволити незаконно втулити впритул до будинку дирекції будівельну огорожу, яка встановлена всупереч вимогам закону і огороджує чергове самозахоплення особливо цінної державної землі. А будинок цей, до речі, є пам’яткою і має свою охоронну зону. Але це Рабана не обходить. Можливо це робиться свідомо, щоб нарешті затулити від людського ока Лесину вітальню, яка прописалася в цьому будинку, і де в 90-х роках позаминулого століття жила знаменита українська сім’я Косачів, відома своїми радикальними етнічними поглядами.

Лише завдяки нашим багаторічним наполяганням на цій пам’ятці, всього кілька років тому, з’явилась меморіальна табличка зі згадкою про цей відомий український рід. Проте, незважаючи на більш, ніж сотню тисяч гривень, яка була витрачена на ремонт цієї світлиці в 2007 році, вона завжди - під директорським замком... Що ж, можливо дощ, який тепер руйнує пам’ятку, відбиваючись від козирка огорожі, притуленого до пам'ятки, дасть черговий привід знову вимагати від держави грошей на її реставрацію. Адже гроші Т.Рабан любить більше, ніж історію…

Представники інспекції архітектурно-будівельного контролю, які виходили на цю земельну ділянку разом з головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини м. Луцька Ю.Мазуриком, все ж вперто проігнорували його зауваження щодо законності встановлення огорожі. Сподіваємося, що прокуратура міста, до якої ми направили свій запит, нарешті відновить їм зір…

Шокують і наші комерсанти-археологи з ДП «Волинські старожитності». Незважаючи на заборону проведення робіт органом охорони культурної спадщини ВОДА, на наступний день екскаватори працювали знову, але вже під їх «прикриттям». І це при тому, що в переддень заступник начальника управління культури і туризму В.Ворон, який заборонив проведення робіт, від’їжджав з ділянки прямо до них, щоб особисто повідомити про виявлені порушення… Але можливо 10 000 грн., що були сплачені Т.Павлюком за т.зв. археологічний нагляд, є  вагомішим аргументом, ніж сама археологія і закон про неї.

Як стверджує керівник клубу «Ентузіаст» О.Виноградов, під час «екскаваторних розкопок», що незаконно проводилися на наступний день після заборони, було виявлено залишки дерев’яної забудови, проте археологи їх чомусь вперто не помічали, а, можливо, і не хотіли… Це вже не перший випадок такої археологічної сліпоти, яка виникає чи то від байдужості, чи від внутрішньої боротьби між комерсантом і дослідником в одній особі, чи... Але про це вже в інших матеріалах. 

Незаконні роботи, що проводилися на наступний день після їх офіційної заборони представниками двох пам’яткоохороних структур міста та області, нам, як і в перший день, вдалося зупинити. ТзОВ «Луцькмістобуд» вручено офіційний припис. Т.Рабан, як завжди, безвилазно відсиджувався в своєму кабінеті, насолоджуючись звуками мелодії своїх улюблених екскаваторів, які вже не перший рік вперто знищують таку ненависну йому українську історію… 

P.S. Уважно вивчивши всі матеріали, пов’язані з виділенням земельної ділянки і наданням дозволів на будівництво на вул.Кафедральній, 13, Комітет правозахисту і боротьби з корупцією, згідно зі ст. 97 КПК України, подав офіційні повідомлення в прокуратуру м. Луцька про вчинені злочини. 

Злочинною розкішшю є бездіяльність в час гвалтування і грабунку Вітчизни! Тож зважаючи на відвертий чиновницький виклик всьому українському на теренах Волині, ми оголошуємо правову війну всім проявам беззаконня і наруги над спадком наших пращурів.

Якщо ще залишились справжні волиняни і українці на наших теренах, приєднуйтесь!