У ПУМі примушують карати дітей

Після того, як здійнявся галас довкола незаконного збирання грошей із батьків у Палаці учнівської молоді м.Луцька, дирекція цього закладу вирішила убезпечити себе від подальших нервувань, нашвидкуруч створивши так званий договір, котрий визначає взаємини між батьками, учнями, які відвідують народний ансамбль сучасного танцю „Міраж”, педагогами й адміністрацією ПУМу. Щоправда, чимало пунктів цього документу викликають якщо не усмішку, то щирий подив: юридична й фахова неграмотність керівництва Палацу учнівської молоді просто вражає. 

БАТЬКИ ПОВИННІ?

У договорі, що опинився у нашому розпорядженні, зокрема, визначені такі обов’язки батьків: вони повинні „забезпечити охайний діловий (і це в тому числі 5-річним вихованцям – авт.) зовнішній вигляд дитини”. А ще пункт 2.7 фактично зобов’язує заохочувати і карати (!!!) дитину. Жоден із законів в Україні, що стосуються дітей, не містить поняття „карати”. Але, очевидно, Степан Сидорук, директор ПУМу, їх не читав. Не знає він, мабуть, і про існування Конвенції ООН про права дитини. І ця людина очолює дитячий позашкільний освітній заклад! Очевидно, це відголос його яскравого комуністичного минулого, коли каральна система змітала всіх освічених і високопрофесійних людей. Ймовірно, пан Сидорук досі не розуміє, що вже 21 століття.

Даючи на наше прохання правову оцінку договору, приватний юрист Любомир Назаревич щодо згаданого пункту, зокрема, зазначив: „Конкретні випадки, коли і за що батьки повинні карати дитину, не наводяться. Тобто, гіпотетично, якщо дитина протягом дня поводилася добре і батьки не карали її або концепція виховання батьків не визнає покарання дитини як засіб впливу на неї – вони однозначно є порушниками договору.”

Одним із найважливіших можна вважати пункт 2.6 договору, який зобов’язує „сплачувати за згодою благодійні внески в розмірі 80 грн. за кожен місяць.” З цього приводу теж подаємо коментар юриста: „Наявність у розділі 2 «Зобов’язання батьків» пункту 2.6 щодо щомісячної сплати благодійних внесків може бути підставою для визнання договору, що розглядається, – удаваним договором, оскільки внески - або благодійні, тобто такі, що вносяться за можливості і бажання батьків (на це вказує текст п.2.6.), або батьки зобов’язуються вносити ці внески (на це вказує назва розділу - «Зобов’язання батьків») - і ці внески можуть трактуватися не як благодійні, а як щомісячна обов’язкова плата за навчання і, відповідно, це вже є не договір «про регламентацію...», а договір про надання платних послуг.

ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України встановлює, що: «Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.». Удаваність правочину (договору) може встановити лише суд.”

ТЕХНІЧНА ПЕДАГОГІКА

Аналізуючи зобов’язання педагога, що прописані у договорі, можна констатувати, що з дітьми повинен працювати робот – особа, яка буде регулярно вести облік відвідуваності занять, надаватиме завдання й інструкцію з їх виконання, контролюватиме виконання учнем завдання, оцінюватиме досягнення й заохочуватиме учня. Жодного слова - про виховання, що є одним із покликань справжнього вчителя. Так само немає зобов’язання педагога надавати якісні освітні послуги – а це надзвичайно важливо, тим більше за умови, що з батьків беруть плату за навчання. При цьому до учня дирекція ПУМу ставить вимогу якісно виконувати всі (?!) завдання педагога. А якщо вчитель під час заняття відправить учня в магазин, то він теж зобов’язаний виконати цю забаганку?

Зі слів юриста, розділи 3 та 4 договору, які визначають зобов’язання педагога та учня, сформульовані некоректно та з порушенням балансу прав і обов’язків сторін договору. Зокрема, не можна зобов’язати учня мати все необхідне навчальне приладдя – тому що, по-перше, він ще не заробляє грошей, аби його придбати, а по-друге, „все навчальне приладдя” -  це підручники, зошити, олівці, ручки, лінійка, циркуль, фарби і т.д.. Невже для занять в ансамблі „Міраж” усе це потрібно? Дирекція, включаючи цей пункт у договір, мала би чітко прописати, що саме необхідно. Це було би, принаймні, юридично грамотно. Але саме в наявності цієї грамотності у нас виникли великі сумніви.

ОСТАТОЧНИЙ ДІАГНОЗ

Коли читаєш пункт 5.1, який стосується зобов’язань адміністрації Палацу, так і хочеться поцікавитися, звідки це списано і чи є взагалі у дирекції здоровий глузд, коли вона бере на себе обов’язки „забезпечення діяльності діагностичної служби, служби аналізу ефективності функціонування системи принципів організації освіти”...  Цікаво, що і кого діагностує пан Сидорук? Було би дуже пізнавально для багатьох ознайомитися із роботою цих двох служб.

З огляду на все, викликає великий сумнів пункт 5.5 договору – про те, що дирекція зобов’язується забезпечити юридичну сторону різних форм і видів позашкільної освіти. Саме із цією, юридичною, стороною у Палаці учнівської молоді, схоже, великі проблеми. А якщо адміністрація бере на себе фінансове матеріально-технічне забезпечення, що зазначено в цьому ж пункті, то на яких підставах і для чого збираються кошти з батьків?

Не можна пропустити повз увагу і пункт 6.2., згідно з яким, „за невиконання обов’язків адміністрацією Палацу кожна зі сторін має право звернутися в вищу організацію”. Це, мабуть, до Бога? Яку „вищу організацію” мав на увазі Степан Сидорук, наразі не відомо. Але якщо вам потрібні фахові поради щодо підписання чи непідписання такого договору, то Любомир Назаревич люб’язно ними поділився:

1. Цей договір має право на існуванння, оскільки п.1.ст.6 Цивільного кодексу встановлює, що: «Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.» Хоча цей договір не передбачений актами цивільного законодавства, на мою думку, він відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Оскільки цей договір можна трактувати як такий, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, отже, вирішенням спорів щодо нього повинна займатися на якась гіпотетична «вища організація» (зазначена у п.6.2. договору), а місцевий загальний суд.

3. При підписанні батьками договору необхідно обов’язково вимагати в адміністрації ПУМу документи, на які посилається адміністрація і яких немає у відкритому доступі, зокрема: Рішення колегії міністрества науки й освіти України протокол 2/1-2 від 17.08.2000; Статут Луцького ПУМу для аналізу відповідності норм зазначених документів щодо викладеного у договорі.

4. Батькам необхідно пам’ятати, що при укладенні договору сторона, яка не згодна з його умовами, має право внести до документу свої зміни, які оформляються протоколом. Якщо сторони не досягли згоди щодо підписання договору – він не підписується. А якщо підписання договору є обов’язковою підставою для відвідування дитиною ансамблю – необхідно вимагати документ, де це було б зазначено, оскільки переважна більшість дитячих позашкільних закладів відвідується дітьми на підставі написаної батьками заяви або і без такої, за усним погодженням із адміністрацією закладу.

Абсурдність і нездійсненність пунктів, обов'язкових для батьків та учнів, очевидні. Цинічне порушення Конституції України та Закону України про середню освіту з боку укладачів типового договору теж очевидне, - як і те, що адміністрація Палацу учнівської молоді м.Луцька не має наміру брати на себе будь-яку відповідальність.

P.S.: Нам відомо, що чимало батьків уже підписали цей договір – чи то з власної несвідомості, чи просто з бажання вгодити керівництву ПУМу, або ж зі звичайним небажанням відстоювати свої і права своїх дітей. Сподіваємося, надалі ви будете більш обачними і не дасте себе ошукати.