Ш М. Уроки вільнодумства 2:НАША ЧАША

Допоможи ближньому –

дай йому напитися з Твоєї Чаші.

- РУНАР! – привітався МАМАЙ.

- РАNУР! – відказали ОНОї.

- ША-лом! – вклонилися прийшлі. Бох підійшов до столу Вчителя й перевернув Чашу, звільняючи місце, а Бахур поклав на стіл Менору.

- Тимощук, поясни прийшлим правила поведінки в школі Характерників.

- Пацани, нам прикро, що вилуплені з міжнародних яєць не поважають народжених Азбукою. Ми на Землі не для того, щоб дати прийшлим мир і свободу, а виконуємо НАкАз Дателя Життя – побудувати НАшу Україну на весь світ.

- Кривоніс, щось хочеш додати?

- Значить так, ШАЛАпаї, перевертати чашу, з котрої тобі дають напитися сур’ї – напитку Богів, в українців не прийнято. Небо і Земля – Наша Чаша. Ми поважаємо всіх, але бажаємо мати прийшлих соРАтниками, а не ворогами-шалопаями.

- Ярощук, щось маєш сказати?

- Переконаний, що перед тим, як піддати прийшлих ініціації, маємо їх запитати про "шалом". На чому можемо збудувати мир?

- Бахус, ти маєш відповідь?

- Так, Пане Вчителю. Ми зичимо миру собі й усім, бо так нам довіряють.

- Витрищук, що хочеш запитати?

- Що за яйця висиджують ваші птиці у гніздах Матриці?

- Мама казали, що Алеф, то біш Бик.

- І що побігло з тих яєць по висиджуванні?

- ІєРОГліфи... Алефбет їх поклав у кошик життя.

- То як же роги лучаться в слова?

- М...м...А?

- Бохус, може виручиш товариша?

- Нас учили, що все твориться з образів: яким змістом їх наповниш, такий і піде в світ, такий і служитиме нам.

- Дякую за відвертість, пацани, - прорік Мамай. – Тепер ідіть і запитайте в мам, чи вони хочуть, щоб ви ставали українськими характерниками.

- Ще одне запитання, Пане Вчителю, - спохватився Бох.

- Прошу.

- А чим платити за навчання у Вашій Школі?

- Життям!

Похнюпившись, прийшлі розбрелися Україною. Бох прийшов до мами й розказує, що трапилося.

- Зачем такоє дорогоє обученіє!? Нам жизнь і самім трєба.

Бахур прийшов до дому й із порога заявив:

-Не буду, не хочу і, вообщє, своё мнє дорожє!

- Да, мой харошій, не будєж, поклади Мінору в УГОЛ  і  молись, Господу нашєму. Он защітіт!

Бахус не став вертатися до мами й вирішив тинятися Україною в пошуку легкого заробітку. Довкола жили тільки українці, і кожен тяжко працював на полі, заробляючи свій хліб. Бахур оцінив ситуацію й вирішив оприходувати українську волю – завів шинок.

Тихус прийшов до батьків, уклонився священному куткові й промовив:

-Родичі, там українці дерева обрізують, сучків повно. Піду-но я назбираю дров. Час топити в халупі. 

(Наступний урок 3)