Допоможи собі –
виходь з матриці, щоб навчитися Істини.
- РУНАР! – привітався МАМАЙ.
- РАNУР! – відказали ОНОї.
- РАтники! Сьогодні ми зібралися в крині Трипілля, щоб почути скоромовки. Кожен з Вас прожив одне життя, щоб вийти з матриці й навчитися характерництву. І сьогодні відбудеться всесвітня подія – ми укладемо Буквар із Ваших скоромовок. Його слухатимуть Ваші діти, що в колі нашому, і вчитимуться. Починаємо за буквами Азбуки!
Аз: Альбатрос, агов, а де ти? Арфу неба налаштуй. За вітрами по планеті Ти мандруй, мандруй, мандруй! Принесеш Альбіну антам, Алфавіт в семітський край, З Антарктиди, буревісник, Принеси просторів плай. Розкажи про альма-матер, Про альянс небесних струн, Про виносливий характер І про птицю Говорун.
Веди: Веде весна веселим співом Вільшанки голос чарівний. Спішить Вільшаник з переспівом В родинне коло. Мандрівний заплічник вірний одягає, Принести їжу для сім’ї, А там – до осені гуляє І цілу зиму в самоті.
Глаголь: Горло Горлиці глаголить Букву Г і кличе Гху, Голуб Горлицю почує І собі давай Гху-у-хуху. Дощ повз Горлицю галопом Промайнути захотів, Але краплі ненароком Задзвеніли в переспів. Душ приймає стая дика, Вуркотіння наче вир. Смичком поведе Музика - Заворожений кумир.
Добро: Дятел довбе добре. Діти питали в дятла: Як ти знаходиш добра? Пір’ям своїм строкатим? Добра - у хворих деревах, Я дзьобиком їх лікую. Дзьобик дрібоче попервах, З личинками я не жартую.
Єсть: Є усе й немає птаха, Щоб імення мав на Є, Значить, моя скоромовка Не про птаха, а про Є. Єсть у Краї, єсть в природи, Буква ємна і єдина. Є не з’єднані народи, Єресь є і є пригоди. І, єй-богу, єсть єство, Євшан-зіллям зветься то.
Живете: Журавель журився тихо Журавлисі на осонні: Я женився б, але – лихо: У батьків моїх безсоння. Жаль їм сина відпускати У чужинський жаро-край, Та всесильна жага жити Жебонить: співай, співай! Небо жевріє світанком Кличе журавлів у вись. І полине понад ганком: Приготуйся, не барись!
Sело: Зелений красень Зимородок Зурочить рибу – звукам заськи! Звитяжно самку пригощає – Уклінно просить з’їсти аськи.
Zемля: Зозуля нишпорить світами, Чуже привласнює нараз. І дітки, звично вже, – без мами – Підуть зозулити на час. У чужих гніздах - лад і тиша, Веселий гамір - лейтмотив, Зозуля слізку тишком-нишком Стирає й квилить молитви.
Иже: Иже рижі, иже в хижі. Иже чимчикує грець. Иже став на прудкі лижі Та ижує навпростець.
І: Ікало інколи іншими мірками, Світом ікує, ніби кує. Ікало іграми зайняте з дірками. Інколи іграшка Ік видає.
Како: Як Куріпка кроком крутить, знає кожен кат птахів. Від куріпки хатня курка Несе яйця поготів.
Люде: Лебідь, Леле, любить щиро Лебедиху й Лебенят. Захищає Лебідь тирло І трубити він мастак. Гордовито плава Лебідь, Ніби легінь і козак. А Лебідка – ніжна квітка Гніздо мостить – ніби знак, Що земля ця лебедина, Що Лебідоньки душа Розстелила білі крила, ніби долі все проща!
Мислите: Майна мислить, Майна мріє, Майна множить голоси. Майна говорити вміє, як птахи і так, як пси.
Наш: Незліченні кілометри Набережник набігає, Не минає ані червів, ні метеликів, ні мух. Безперервно Набережник тілом гойдає-гойдає, Очищає непосидав воду й берег там і тут, там і тут.
Он: Он Орел літа високо, Понад полем, понад гаєм. І пильнує зірке око Батьківщини небокраї. Дужі крила підіймає, Кігті гострить – царську зброю. Його погляд огортає Виднокола за горою.
Ксі: Ксіровіра ми зустріли, Коли ксіми приксіміли. Ксіровір ксіварив ксими, Ксіровіра - поміж ними. Як почули Ксіровіру, Ксіканули в ксіколіру. Поксімали малоксімо Й відксімарили на сіно.
Покой: Пугач птаха неспокійна, Він совою у нас зветься. І щоночі попід вікна Пугач з криком пронесеться. Мудрий погляд, круглі очі, Вушка гострі, наче меч. Начувайтеся, гуркоче Поміж гіллям: Не втечеш.
Червь: Чайка, Чеглик, Червь і Чапля Говорили про червоне. Чернь принесла чорну краплю, Що в воді пливе, не тоне. Чаромова чоловіча Чарівні чарунки чубла. Пропускали через віче Чорні чимрики і кубла. Червь до Черні чимиряво Зачемирити зайшовся, Та чемирення чимряво Чер у Вирій подалося.
Рци: Райські пташки рано-вранці Поскидали ночі ранці І взялися веселиться, Щоб не дать води напиться Ремерикам-рицитам і малим марцинятам. Розпустили пір’я, нитки, Розпластали свої свитки. І зібралися охочі Веселитися до ночі.
Слово: Соловейко знає мову Українську, гонорову. Знає пісню веселкову. Сонця говір, щебіт слів. І виводить знову й знову Мелодійний переспів. Соло сни солодкі пише Про самітній сивокрай, Про старі посохлі вишні Й про весільний коровай. Соловейку, рідний брате, Заспівай ще на зорі Про нескорені Карпати. Буде любо дітворі.
Твердь: То не те, щоби не те. Чорне, жовте і тверде. Ткачик Африку тамтамить, Тче гніздечка, ніби ткач. Над водою крики й гамір – Ткачить шлюбиться якраз.
Ук: Україною укально Уки ідуть, Укають, стукають, укви плетуть. Укри по муках уклінно спокутують Інших україв украдений звук, Високо в небі серця їх постукують І низпадають камінням: тук.., тук...
Ферт: Фазан фертів фальшиві ноти Й збирав фактерки поміж трав. А фертоброві фаеноти Фруктовим фертом звали гав. Федун Федько прифертувався Фруктовим фертом ласувати. Йому Фазан якось признався, Що любить бруньки наминати.
Хер: Ходуличник і Фламінго Походжали по болоті. Разом грали в бінго-бінго, Тихо заздрили босоті, Що товклася берегами І ховалась в довгі нори. Пташеняті – не до мами – Неспокійно шумить море.
Пси: Псикало песяче псиво На психічно псивний лад. Попід псивом галасливо Пес жахався між шарад.
Омега: Омеляник омелу Вчив помало-помалу: Он Омега омерзенно Омелить і сіє жах. Он омріяне омельно Омегує попід дах. Вийшов Дід Омегу стригти - Омеляник тут як тут. Нумо миттю вгору бігти Вибирати омний прут.
Ци: Цить! – шугає Дід Цесарку. Ци ти чула новину? Чуби цибив Циб уранку Поміж терну й бур’яну. Цесаревич панну кличе, Цибенить лояльно Циб: Гей, збирайте всіх на віче. Цибенітимуть коци. І цимбориків гукайте, І цимбали прихопіть. Пий, народ, давай, гуляйте! Хай живе вкраїнська хіть.
- Добре, Ратники. Бачу Азбуку Ви знаєте досконало. І дітей наших потішите своїми скоромовками. Бачу кожен вправлявся у віршуванні на власний штиб – і це добре. Бачу, що веселими вийшли вірші про букви, яких птахи не знайшли для власного імені. Бачу ритми Ваших сердець, що ввійшли у вірші римами й строфами. Бачу українську вдачу й гумор. З цим підемо далі, щоб Діти наші Україною не хворіли, а втішалися. (Наступний урок 5)
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь