Культура проектного мислення

Зустрічаюсь із поголовним невіглаством у справі проектного мислення архітекторів, дизайнерів – загалом усіляких проектантів не тільки в Україні, й розумію, що за цим явищем криється системна криза людства. Провідники еліт народів вже розуміють, що проектанти європейської цивілізації вибрали тупиковий шлях розвитку – матеріальне збагачення, забувши про основоположну складову будь-якого розвитку – духовну. Повернення до точки відліку неможливе. Тому еліти просто безбожно доживають свій вік, сподіваючись на чудо, яке надасть людству перспективу іншого розвитку.

З досвіду життєпровадження слідує, що тільки духовний напрям має право на таку перспективу, незалежно від наслідків катастрофи сучасного людства. Та релігії й різного штибу ідеології так спотворили зміст духовного, що його по-новому знову й знову потрібно відкривати. Благо, Дух животворить повсюдно, народжуючи і нові світи, й нових духотворців.

Панове, чуда-дива не передбачено Програмою політики Космосу! Але в ній передбачено форс-мажорні обставини: той, хто стає на шлях духотворчості, акумулює потенціал майбутнього й отримує готовність до життя задля наступної участі в Програмі вільного розвитку, що описується словом Дух.

Я переконаний у такому розвитку подій, тому вважаю своїм обов’язком модерувати простір сучасного українського проектного мислення, дослідженню якого присвятив останні тридцять років життя й творчості. Ідеї в моєму модеруванні орієнтовані на талановиту молодь і зокрема на тих, хто присвятив і присвятить своє життя здобуванню  духовної волі й свободи дій.

Переконаний, що ВІРА не вмирає ніколи, бо зі смертю тіла залишається Простір ВІРИ - напруженість енергоінформаційного поля. Тому з нею й будемо рухатися.

Засадами проектного мислення є такі постулати знання і ВІРИ:

1) Всесвіт є трисутнісним Проектом, в якому задіяно три сторони процесу творення простору життя – Модератори (проектанти), Закони буття та форми життя;

2) закони світовлаштування надають рухові (і+снуванню) смисли архітектоніки (матричної динамічної об’ємно-просторової структури) та композиції життя;

3) форми життя народжуються в результаті взаємодії Модераторів усіх рівнів Простору на основі законів буття;

4) архітектоніка світовлаштування діє за єдиними Планом і Програмою й, таким чином, творить умови гармонійного існування на всіх рівнях прояву життя;

5) композиція є основою і методом проектного мислення модераторів, що забезпечує закономірності руху життя.

Отже, культура проектного мислення полягає в тому, що проектанти зобов’язані спиратися на засади проектного мислення, щоб не збочити з аріхтектонічного шляху життя й не виявитися в глухому куті «розвитку», куди провадить вихолощення духовної складової.

Звідси зрозуміло, що поняття композиції є первенями духовного змісту й тільки вони стають провідниками у смисли Плану й Програми існування життя та стають безумовними й умовними засадами ВІРИ.

В освітніх закладах, де готують проектантів, щоразу меншає вчителів, здатних навчити студентів композиційного мислення. Тому, передусім, середньоосвітні школи мали би взятися за таке виховання. Але ця думка вже є міфом.

Суспільна перспектива – вимирання духоосвітніх технологій, а з ними – і проектантів, народжених у Світлі Істини. Пришвидшують цей процес попи й усіх мастей «духівники», крім характерників, вибраних вірою.

Вихід вбачаю у приватній ініціативі Вчителів, котрі володіють засадами проектного мислення й здатні готувати проектантів майбутнього, - не для заробітку, а для місії духотворчості життя.

На сторінках нашого видання ми надаємо Вчителям слово.

Першим, на мій погляд, хто заслужив бути прикладом проектного мислення, спрямованого на визволення з архітектурної колії мистецьких стилів, що сформувалися в контексті християнських догм європейців за словом «бог», є Антоніо-Пласідо-Гільєрмо Гауді-і-Корнет.  

Вважаю, що в А. Гауді є тільки один проект архітектурної споруди, яка цілком втілює філософію вільнодумства, позбавлену канонів, але яскраво означену символікою природного творення форм, – це  «Дім Міла. Каменоломня» (1905-1910).

Як Модератор, Гауді використовує традиційну архітектоніку, але довершує образ цілого композиційним дивочином - головним засобом стає знаковість кривої лінії (енергетичне начало руху Всесвіту), символіка якої домінує в усіх природних формах землі.

Такий поступ у проектному мисленні міг настати тільки за однієї умови – Антоніо вийшов з матриці стереотипів мислення, що базувалося на усталеному каноні та довірився закономірностям дерева, про що й зізнавався.

При цьому в будівлі забезпечені всі дизайнові принципи проектування: конструктивності, технологічності, ергономічності, функціональності, економічності й естетичності. Правда, така естетика творить конфузи – на початку геть позбавляє людей адекватності сприйняття. Але саме такий результат проектант, котрий нищить стереотипи й творить образ нового цілого, і має передбачати, не боячись пересудів фахівців та суспільства в цілому.

Відсутність на фасадах чітких ознак тектоніки прямокутних об’ємів – це саме те, що ми не звикли бачити в традиційному домоліпленні. Порушені ритм і метричне членування, відсутні акценти і головне в цілому, загублені симетрія й асиметрія, приховані пропорції та відношення мас – все це, на диво, зведене до єдиного змісту образу каменеломні!

Диво вільного композиціонування, що перетворює відому знаковість у новотвори казкового змісту й спонукає до іншого сприйняття пластики, Гауді виносить на третій рівень архітектоніки – на дах.

Тут хрест, як символ християнства, набуває «батьківства» - інформаційні куби виростають у символічні позакультові, а тому - ще величніші, споруди. Вільний рух хвилястих мас творить титанічних велетів, які зрять у далечінь, підносячи дух волі до рівнів космічного масштабу. І зримі стають закони іншого буття – поза догмами світобачення.

Зримою стає містика образів лицарства, народженого середньовічною мораллю людей честі, покликаних бути стражами закону. Але у Гауді лицарі трансформовані у космічні істоти, котрі творять лики Воїнів Світла. Лики повторюються тінями від Сонця й множать смисли трьох світів.

«Клітинна» знаковість форм природи в Гауді також прилаштована для творення «клітинних» форм інтер’єру – входів у квартири, декоративних решіток, оформлення малих залів, східців тощо.

У результаті маємо приклад неперевершеного виходу в простір вільного польоту проектної мислі, де умови гри диктує відсутність страху, глибоке знання архітектонічного моделювання та знакових систем, фантазія в побудові руху мас і об’ємів, а колір та матеріал стають завершальними засобами композиції.   І все це називаємо образотворенням!

Творець Неба і Землі виобразнює себе через Таких поетів архіформи, як Антоніо Гауді!

P.S. Для ілюстрування використано світлини з книги “Весь Гауди» (2002).