Знищення луцького заповідника продовжується.

Вкотре дивуємося бездарності нашої луцької чиновницької братії. Про знищення історичного простору міста ми публікували вже безліч матеріалів. Сподівалися, що прихід у місто нового головного архітектора, який багато років відповідав за напрямок історичної забудови в Держбуді, зупинить будівельно-архітектурну вакханалію в історичній частині міста. Проте, визнаємо, що ми помилилися. Гарні слова, якими наповнені його інтерв’ю волинським ЗМІ, - лише пустодзвін. «Луцьке болото» швидко ковтнуло чергового чиновника, а наступ на ще не забудовані клаптики луцької землі історико-культурного заповідника з приходом нової-старої команди лише посилився. Чергова будівельна химера, що виросла на території Старого міста на вулиці Драгоманова, 11б, лише увінчала професійну бездарність луцької архітектурної ватаги, ставши ще одним прикладом чиновницького свавілля. Її власник - підприємець А.Корнієнко, співвласник «генделика» «Стара підкова» та його «бордельного комплексу». Подейкують, що за ним «стирчать вуха» одного з депутатів ВРУшників. Про те, як цей гендляр, спільно з т.зв. директором заповідника Т. Рабаном, безкарно знищив підземну забудову XIV ст. на вул. Драгоманова, якраз навпроти цього новобуду, ми вже писали раніше. 

Автором цього «архітектурного шедевру» є ТзОВ «Волиньархпроект» (директор Віктор Третяков). Спосіб, яким його втулили в охоронну зону пам'яток, що межують з ним через стіну, не піддається фаховому аналізу і не входить до сфери ні архітектури, ні дизайну.  Фахові архітектори та дизайнери, з якими довелося його обговорювати, не змогли підібрати відповідних дипломатичних слів, щоб оцінити всю вбогість просторового мислення горе-штукаря, що його проектував. Сарай - навіть з дизайнерськими витребеньками - сарай. Як і за скільки погодили його розташування в Державному заповіднику, можна лише здогадуватися…

Земельну ділянку для будівництва та обслуговування закладів торгово-ремісничого характеру на вул.. Драгоманова, 11б, що мали би розміститися в цій будівлі, надав в оренду підприємцю А.Корнієнку рішенням Луцької міської ради від 22 жовтня 2008 року за №31/122. ще колишній мер Б.Шиба

Перспективу цього будівництва було уможливлено завдяки Т.Рабану, який багато років тому, без жодних історико-архітектурних обґрунтувань, “пропхав” її під згаданого А.Корнієнка в т.зв. «генеральний план» заповідника. Проект же цього будівництва був погоджений лише в 2011 р.. Цікаво, що до отримання головного регламентуючого документу для розробки архітектурного проекту - містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, які були надані лише 12 квітня 2011 року, - на ньому стояла вже більшість погоджень, які були датовані 2010 роком. Головний архітектор теж поспішив погодити 15 грудня 2010 р…. Сам же дозвіл на отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки під будівництво магазину промислових товарів на вул. Драгоманова, 11 б, був наданий рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради 17 лютого 2011 року - вже після всіх погоджень.

 ЗНИЩУВАЛЬНА АРХЕОЛОГІЯ

Рятувально-археологічні дослідження на цій ділянці проводилися Волинською філією Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» ще в 2008 році.  «Висновок археологічних досліджень: враховуючи проведення рятівних археологічних  досліджень на території землевідводу, дозволити проводити будь-які  земляні роботи, пов’язані з будівництвом під наглядом археолога-спеціаліста». Про  якість і результат цих так званих досліджень та нагляду «спеціаліста» яскраво свідчать виявлені на цій ділянці на глибині більше метра під землею архітектурні залишки забудови, яка могла належати до існуючої поруч і датована XVI ст.. «Управління культури не отримувало інформації від Державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» про цінні знахідки історичного характеру на даній земельній ділянці».

Про який нагляд можна говорити, якщо всі земляні роботи на ділянці, що розміщена в охоронній зоні двох пам'яток і насичена археологічними знахідками, із порушенням Державних будівельних норм і вимог законодавства, велись… екскаваторами… Проте наших горе-археологів це не хвилює. Гроші вперто перемагають професійну етику. А який нагляд може бути, коли працює екскаватор? І як можна встигнути побачити предмети старовини під його ковшем? Скільки артефактів було викинуто і поруйновано при таких «наглядах» - лише Богу та керівнику «Волинських старожитностей» пану О.Златогорському відомо…

Хоча, в інформації наданій нам Волинською ОДА, зазначалось, що: «під час зазначених досліджень фундаментів історичної забудови виявлено не було».

І це при тому, що місяць тому будівельники, які здійснюють будівництво, викопали канаву, в якій чітко було видно залишки підземної забудови. Копання, зважаючи на глибину в межах п’яти метрів, замість лопати здійснювали механічною машинкою, яка «гвинтом Архімеда», мов м’ясорубкою, перемелювала все на своєму шляху. Що було пошматовано цією «пекельною машинкою» і  як фахівець-археолог збоку спостерігав за цим, можна лише здогадуватись… Ось такий він – «археологічний нагляд»… А з огляду на історичний характер формування вулиці, це, найімовірніше, могли бути раніше невідомі залишки мурованих підвалів будинків ХІVст.. А їх вивчення могло відкрити нову сторінку в історії формування забудови цього району.  

Про це було повідомлено органи охорони культурної спадщини міста і області. Проте виявлені архітектурні останки не цікавили ні археологів, ні дирекцію заповідника, ні чиновників пам'яткоохороних органів. Вони їх просто впритул не бачили. Відділ охорони культурної спадщини Управління культури луцької міської ради взагалі не відреагував на наше телефонне звернення. Відповіді ми дочекалися лише від Відділу охорони культурної спадщини і організації туризму управління культури і туризму Волинської ОДА, та й ту - лише після подання інформаційного запиту з проханням надати всі погодження щодо цих земляних робіт і інформацію щодо висновків археологів. 10 січня 2012 чиновники ВОДА перенаправили нашу інформацію разом з фото до ДП «Волинські старожитності» та Дирекції державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку «з метою створення комплексної програми виявлення, вивчення, консервації та музеєфікації історично цінної підземної забудови поза межами Верхнього замку у майбутньому»…

При цьому зауваживши, що «для вирішення питання про подальше дослідження та віднесення зафіксованої цегляної кладки до історично цінної забудови необхідний комплексний висновок відповідності даного об’єкта предмету охорони відповідно до Методичних рекомендацій, що були затверджені Наказом Міністерства культури України від 02.11.09 № 956/0/16-09».

Що ж, для наших чиновників минулого немає. Все - «в майбутньому»… А в сьогоденні, вже після їх відповіді, частину виявленого об’єкту просто і бездумно знищили ломами і кувалдами…

А біля нього, за півметра від пам'ятки, в її охоронній зоні, безцеремонно вимурували 5-ти метровий накопичувальний каналізаційний колодязь, що не передбачений проектом... Саме він слугуватиме для нагромадження зливу і фекалій, які мають всмоктуватись у землю, насичуючи фундаменти оточуючих пам'яток зловонною жижею та затоплюючи залишки двохповерхових підземель, що розташовані за кілька метрів від нього. Після нашого звернення в ВОДА його швиденько домурували, а яму навколо засипали землею. Ось вам і дослідження, і накази міністра… Ось така археологія по-волинськи…

АРХІТЕКДУРА

Зауваживши грубі порушення проектних норм і чинного законодавства при проведенні будівництва на Драгоманова, 11 б, ми ще майже два місяці тому на спільному засіданні з представниками Управління культури і туризму ВОДА і Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради та Комітету захисту національної спадщини, звернулися до наших чиновників із проханням відреагувати на них. Особливо акцентували на архітектурній відповідності та недопустимій висотності будівлі.

Щодо висоти об’єкту — на це зверталася особлива увага і в містобудівних умовах на будівництво, які надавалися міською архітектурою. У вимогах щодо граничної висоти будівлі чітко зазначалося: «врахувати вимоги забудови історико-культурного заповідника». Варто лише подивитися на висоту лінії архітектурної забудови, що є поруч, і можна зрозуміти - врахували…

Чіткі вимоги до поверховості проекту зазначив у своєму зауваженні при погодженні проекту  і відділ охорони культурної спадщини і організації туризму Управління культури і туризму Волинської ОДА. Він погоджувався затвердити його лише за умови «корегування проекту шляхом зниження висоти, відмови від мансардного поверху, ув’язки з існуючою частиною забудови…»

Проте забудовнику та архітектору, який здійснював нагляд, було далеко все одно до всіх цих вимог. Тож замість одноповерхового будинку з цоколем і мансардою виросло чергове рабаністичне архітектурне чудовисько аж у три поверхи. Та ще й зовсім не таке, як у затвердженому проекті … Про суттєві відмінності навіть від попереднього проекту, в який повинні були б бути внесені корективи, згідно із зауважень, можете робити висновки самі. Ось первинний проект, ескізна пропозиція якого висіла біля будівництва.

Ось його копія, надана управлінням архітектури Луцької міської ради 19 січня 2012 року.

А ось так виглядає будинок сьогодні.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» також чітко ставить вимогу обов’язкового «погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях…» з центральним органом культурної спадщини, тобто з відповідним підрозділом Міністерства культури.

У відповіді від 13.01.2012 року за підписом заступника міністра Культури зазначено, що жодних будівельних чи земляних робіт на території Луцька з 2007 по 2011 р. відомство взагалі не погоджувало.

Управлінням культури і туризму ВОДА у своїй відповіді від 10.01.2012 № 28/2-12 теж офіційно підтвердило: «Управління не надавало дозволів та погоджень на проведення земляних  робіт на цій ділянці.»

Проект будівництва планувався з вимогою: «Ескіз фасадів попередньо погодити в управлінні містобудування та архітектури, з дирекцією історико-культурного заповідника та управлінням культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації». Незважаючи на це і чіткі вимоги законів, зміни, які були внесені до проекту, жоден орган охорони культурної спадщини не погоджував. Про це нам офіційно повідомили у Волинській ОДА.

ЧИНОВНИЦЬКЕ ЛЕДАЩО

Після нашого звернення обласний орган охорони культурної спадщини хоча б формально, але таки направив запит в архітектурну інспекцію. А про міський відділ охорони культурної спадщини на чолі з паном С. Годлевським, який був проінформований про беззаконня ще два місяці тому, навіть говорити не хочеться. Він і досі палець об палець не вдарив… Але що говорити, коли на нього навіть міські колеги-чиновники не надто зважають… і про такі «дрібниці», як забудова в історичній зоні, навіть не повідомляють. Та й навіщо! Адже його відділ і досі, справно отримуючи зарплату, залишається порожнім місцем і навіть протоколу про порушення скласти не має права. А сам С.Годлевський  вже три роки тільки те й робить, що плачеться,  мовляв, за законом «Про охорону культурної спадщини», в Києві їх не реєструють. Що ж, за цим «голосінням» знову минув минулий рік. А листа в Київ він так і не спромігся відправити...

Своєю славнозвісною сліпотою вчергове відзначився т.зв. директор історико-культурного заповідника Т. Рабан, який спокійно спостерігав за ліпленням цього «шедевру», за 50 м від вікон свого кабінету. Згідно із ЗУ «Про охорону культурної спадщини», який чітко регламентує роботу історико-культурних заповідників, саме він би повинен був інформувати «відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об'єктів історико-культурного заповідника». Саме Рабан, згідно із цим законом, «здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт … на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони» і повинен вживати «заходів для запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також для усунення негативних наслідків і відшкодування шкоди, завданої такими порушеннями».  В своїй відповіді від 17 січня 2012 року він без жодних докорів сумління зазначає: «дирекція  заповідника погодила проект фасадів будинку за адресою вул. Драгоманова, 11б і здійснює контроль за будівництвом в межах наданих повноважень».

Коментарі зайві... Що ж, у випадку з цим бездарним чиновником відбувається все, як завжди, - і як у казці про козла і капусту…

Зважаючи на факти наведених вище грубих порушень, про такі дрібнички, що були закладені в містобудівні умови проекту, як от «запроектувати нормативний пандус або ліфт для людей з обмеженими фізичними властивостями», або ж дах, на якому мала бути «натуральна керамічна черепиця», - і говорити вже не доводиться. Безконтрольність і непрофесійність головного архітектора міста Ю.Казмірука та головного, пробачте, художника Я.Матвіїва вчергове вражає. Тільки ці «великі спеціалісти» із втулювання великих архітектурних корит в маленькі просторові об’єми могли «передбачити парковку автотранспорту із збереженням існуючих проїздів та підходів до житлових будинків» - біля цього довжелезного магазину, на такому куцому клаптику землі, обмеженому проїжджою частиною і пам’ятками… А що вже говорити про контроль за будівництвом, який вони повинні б були здійснювати!…

За іронією долі, поруч, за три метри, в "спаяній" залізними штирями з новобудовою та спотвореній попередньою т.зв реконструкцією пам’ятці XIV - XIX cт. (незаконно замуровано прохід, переплановано стіни, вставлено ролети…та ще й бюджетні 100 тис. відмили), що перебуває на балансі заповідника, спокійно розмістилися: випрошене в Рабана приміщення давно мертвої Волинської філії Українського товариства охорони пам'яток історії та культури пані Г.Марчук та бізнес-офіс колишнього начальника відділу туризму ЛМР Поліщука…

Боже, врятуй Луцьк від його «профффесіоналів» і «охоронців»!!! А ми тобі допоможемо!