Вісті від трьох студентів

«Три Студенти» - символ Учнів, які студіюють зміст Життя. Вони ще не знають його, але вже зрозуміли, що стібання – стиль висловлювання, який дає змогу дійти до ума інших і самому не зійти з того самого ума-розуму від такого навчання, яке їм пропонують.

Отже, стібання – природний інстинкт, що проявляється у особливо говірких, які від народження володіють мовою, що є зброєю звільнення свідомості від іншої свідомості – чужої, брехливої, пройдисвітської, заквашеної на грошах і вигоді.

Три Студенти знайшли метод метафоричного перетворення інформації, пов’язаної з аналогіями, контрастом, парадоксальністю тощо.

Читайте!

* З-під завалу думок одну витягли живою.

* Обличчя телевізійних каналів України невпинно пропагують одну й ту саму стилістику мавпотипів.

* Конкурсанти проектів СТБ «Україна має таланти», «Танцюють усі» та «Х-фактор» ведуться на «общепонятний» підхід обрізаних від Слова Закону й засвідчують пишний розквіт хохлізму – більшість втратили українську мову, а з нею – і голову.  ОДИН лише виявився достойним – і переміг: мовою і танцями.

* Вона забрендилася, а Йому повилазило й відняло мову! Тепер їхніх липових соратників перевіряють за гратами на вошивість!

• Ідуть Три Студенти повз Трьох Сосен, аж бачать: поміж деревами розвішені банери із зображеннями стодоларових купюр, в Центрі хрест із розп’яттям закопаний. Стоїть хохол на колінах, руки склав, як до молитви, й голосить: «Поможи мені, Боже, дай сусідові те, що мені не гоже! Здєлай так – подай мені знак, де лежить мільйон долярів, аби я купив місце у партії гендлярів. Аби мою жінку шляк трафив, бо як женився, у пекло втрапив. Аби так сталося, як прошу - не мордувало безсоння, силіконове око і купа грошей. Дай мені сили не тріснути від злості, не поломити ребра й кості. Дай мені слави й посаду, аби я потрапив хоч у міську раду. Як буду при владі, принесу офіру громаді: зберемо гроші на вінки хороші, зберемо злота на церковні ворота, будемо тебе славити, щоби смо могли добре жити. Не кажи про мою молитву нікому, аби я ходив до тебе сюди, як додому. Про інших не дбай, бо їм скоро буде край: як візьмемо владу, дамо всім по заду! На цьому прощаюся, вибач, що не матюкаюся!»
• Здибалися Три Студенти у вестибюлі Луцького Національного технічного університету перед «парою» і говорять про Апокаліпсис. «Це за добу до сесії настає!» - жартує Іван. «Це на парах із нарисної геометрії!» - сумно стверджує Петро. «Ні, хлопаки, це наша неукраїнська вища освіта!» - заперечує Степан. «Пацани, це всюди і вже давно!» - вигукує Вітя, відриваючись від камери стеження.
• «Кепсько!» - ділиться враженнями від Дня студента Іван. «Хєрово!» - діагностує стан справ із економікою Петро. «Кришка!» - оголошує Степан. «Що, кришка?» - запитує Іван. «Кому кришка?» - допитується Петро. «Кришка – це символ!» - ухиляється від прямої відповіді Степан. «Символ чого?» - не відступає Іван.  «Кришка – це Хєрово!» - посилює свої філософські міркування Петро. «Кришка від пива валяється, а в ній – виграш!» - нарешті відкривається Степан. Усі троє нахилидися над кришкою, а підняти якось незручно – може, підстава яка? Так і стояли б досі, якби не присіли й не стикнулися лобами.
• 2010 року зібрався Перший Всеукраїнський студентський з’їзд, а головного доповідача – Міністра освіти і науки України – нема. Зібрання хвилюється, різні припущення висловлюють, намагаються з’єднатися телефоном, але марно. Нарешті Три Студенти не витримують наруги, захоплюють трибуну й Іван оголошує: «Шановні студенти! Ми зібралися тут, щоб обговорити питання вищої освіти в нашій країні! Воно формулюється коротко, афористично: Діло Табак! Ви знаєте, що ніякого стосунку до «бурлаків» на колишній Волзі афоризм не має. А походить з іранського «tabah» («табах»), що означає «Дно». Як ви розумієте, ми потрапили на світоглядне Дно чужих політиків від освіти, які нас туди силою штовхають. І поки уподібнюємося «бурлакам», будемо сліпими вівцями і баранами на шашлик для чужинців.  Ганьба нам, недоукраїнцям!»  Зал завмер у страху. Окремі учасники почали оглядатися, чи не сунуть урядові «горили» в червоних картузах і маскувальних кепках. Хтось в пориві самокритики стереотипно вигукнув: «Ганьба!», але вмить замовк під злими поглядами довколішніх патріотів.  Скориставшись паузою, Петро продовжив: «Шановні студенти! Іранці пішли далі від нас у тлумаченні слова «Табах», і пов’язали символічне дно з каловідходами! Чи нема серед нас гідних, хто готовий взяти владу в Україні, аби вона, нарешті, стала українською по суті, а не тільки в діалозі між владцями й опозицією?! Чи ми вже безродне плем’я? Чи не пора нам скинути новітнє ярмо й подбати про власну країну?» «Пора!» - закричали декілька голосів, піднялися у пориві з місць і почали голосно рукоплескати. На трибуну вийшов Степан і продовжив: «Вставайте, студенти, народ обкрадають, дулю дарують, у прірву штовхають! Діло Табак – то батьківська провина, станьмо над цим, бо за нами – Вкраїна! Голос студентства – то сила народу! Владу – студентам! КРАщим із РОДУ!» Зал підіймається в єдиному пориві, і всі співають новітній гімн України!?. «Пішли! - звертається Степан до соРАтників. - Пора провадити вибраних в УкРАїну!»
• «Пора відкрити курси підвищення патріотичного настрою хохлів» - запропонував Іван.  «Пора оголосити фотоконкурс на кращу патріотично налаштовану фізіономію» - додав філософії Петро. «Пора вимітати хату!» - додав Степан, знімаючи зі стіни автомат.
• «Дюже дістали!» - обурювався Іван на дії влади. «Шоу слимаків» - додав Петро, маючи на увазі квадратні метри фізіономій керівників усіх рівнів. «Хохлупія!» - заспокоїв нерви Степан, змащуючи «калаша».
• «Гірко!» - сказав Іван, маючи на увазі стан Краю. «Може, зняти Хреста з розп’яття й поговорити з ним по-людськи?» - запропонував Петро. Степан мовчав по-християнськи.
• Три Студенти вирішили створити «РАдіо УкРАїни». Головною ідеєю вибрали зміст архетипу РА, що присутній в обох словах, - нести людям РАдість. Для початку запланували Привітання. Писали втрьох. Іван писав Початок: РАдіймо! Петро уточнив: діймо за РА – так називається світло Істини. Степан завершив Вступ: Істина, шановні українці, не у вині, не у коханні, не в самій собі й не у Бога за пазухою. Вона – в «РАдіо УкРАїни».
• «Грузинське радіо» запитує в «РАдіо УкРАїни»: «Когда Груз отправляете?» «Вантажівки загрузли в московських болотах» - відповідає «РАдіо УкРАїни». «А у вас там что, таможня?» - перепитує «Грузинське радіо».  «Ні, українські митники на заробітках!»
• Нащадків проаналізували політично. Виявилося, що всі родом від однієї старої печериці Єви. Печеру Єви шукають.
• Зустрічають Три Студенти Трьох хохлів-сокурсників у Києві на мітингу, які горланять на пів світу: «Наш родной язик – русскій!», і запитують: «Ну-у-у, і що?»

-         Я роділся в Россії, поєтому для меня русскій – родной! - говорить один хохол.

-         Я учілся в русской школє, поєтому для меня русскій – родной! - захищається інший хохол.

-         Я думаю на русском, поєтому для меня русскій – родной! – підсумовує третій.

-         Якщо б ви, хлопці думали, - коментує Студент, - ви б розмовляли українською мовою, а не мололи язиком!

-         Пацани! Якщо б ваші батьки думали, ви б не народилися виродками! – розмислює інший Студент.

-         Козаки! – звертається до символу продажності хохлів Петро. - Якщо б ваші предки насрали на царський трон Катерини, то хоч уславили б себе запахом. А вийшло, що знеславили язиком!