Корупційне "Ретро" сімейства Рабанів...

Крига скресла, панове корумповані волинські чиновники. Наші зусилля увінчав черговий успіх. Багаторічна наруга над національною спадщиною отримала гідну відсіч. За поданням Комітету правозахисту та боротьби з корупцією працівники відділу боротьби з корупцією УБОЗу УМВС України у Волинській області повністю підтвердили факт зловживання владою та службовим становищем директором Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку Тарасом Рабаном. Зважаючи на спричинені тяжкі наслідки державним інтересам цим горезвісним посадовцем, який фактично одноосібно «правив» заповідником з 1987 року, прокуратура м. Луцька порушила проти нього кримінальну  справу.

Наше видання взяло на особливий контроль ситуацію в луцькому державному заповіднику, фахово засвідчуючи масові зловживання і роль у них його керівництва та місцевих урядовців. Не оминули ми й епізод зі столярним цехом, що більше десяти років діяв в приміщенні пам'ятки національного значення - монастирі Бригідок. Саме тут - на місці страждань і розстрілу в’язнів Луцької тюрми - влаштував свій нелегальний бізнес директор заповідника. Оформив він його на приватну фірму «ПФ Ретро», яку де-юре очолювала його рідна сестра Приймак Галина Веніамінівна.

Як свідчать місцеві жителі і працівники, цехом, який люди охрестили «столяркою Рабана», багато років керував він сам. Навіть дошки з нього зберігалися у самому центрі луцького замку - на місці церкви Іоанна Богослова і біля Стирової вежі.

Цей факт кілька років тому підтвердила комісія Волинської ОДА, ініційована тодішнім депутатом Інною Рейкіною.

Дошки із замку прибрали. Проте цеховою діяльністю всі ці роки так ніхто і не цікавився. Нелегальний «директорський бізнес» у самому центрі «Старого міста» абсолютно не бентежив ні регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області, яке повинно було б стежити за використанням державної власності, ні відповідні органи охорони культурної спадщини, ні пожежників і СЕС, ні податкову інспекцію. Хоча про «столярку Рабана» було відомо всім. У червні 2006 року за поданням Громадської Ради Волині міська прокуратура вже здійснювала перевірку цього «закритого об’єкту». Тоді працівники МНС і СЕС зафіксували грубі порушення пожежних і санітарних норм, наслідком чого став припис про його закриття.

Проте самих дозволів на розміщення цеху в пам’ятці так ніхто і не перевірив, а вимірів займаної площі так і не здійснили. Приписи теж навіть не мали наміру контролювати. Все «зам’яли» і тихо «повирішували»... Єдине, що змінилося, - на дверях «столярки» з’явилися металеві грати і вічко для спостереження, а працівники цеху отримали вказівку бути більш обачними…

Зважаючи на громадську кампанію із захисту Старого міста, ініційовану Громадською Радою Волині та нашим виданням, це питання знову було підняте цього року. Зауважив ці проблеми і телеканал «Аверс». Уперше за багато років на телебаченні в квітневому прямому ефірі нарешті було піднято проблему масових зловживань у ДІКЗ, в тому числі - озвучено проблему незаконної діяльності цеху на території пам’ятки. Директорська реакція була миттєвою. Вже вранці наступного дня Т.Рабан особисто керував поспішною «евакуацією» станків із приміщення на вулиці Кафедральній, 16. Однак повністю замести сліди багаторічних зловживань він не встиг.

Відзначимо, що приміщення пам'ятки перебуває на балансі ДІКЗ і право надавати його в оренду має лише заповідник, після відповідного погодження центральним органом охорони культурної спадщини. Втім, вірна заступниця Т.Рабана - В.П. Окуневич, яка нині виконує обов’язки директора, - без жодного докору сумління наполегливо стверджувала правоохоронцям, які кілька днів не могли потрапити всередину «столярки», що вона не знає, що розміщено за зачиненими дверима і кому воно належить. Працівники УБОЗУ і КРУ домоглися, щоб екс-директор все-таки відчинив залізні грати… А ховати йому було що. За інформацією, отриманою Комітетом правозахисту та боротьби з корупцією в регіональному відділені Фонду державного майна України у Волинській області й Управлінні культури і туризму Волинської ОДА, приміщення площею 839 кв.м, згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 16 листопада 2007 року №448 було залишено за ДІКЗ в м.Луцьку для «розміщення в ньому музейного фондосховища заповідника». Проте в 2007 році дирекція заповідника без будь-яких узгоджень з органом охорони культурної спадщини 128 кв.м. пам'ятки національного значення тишком-нишком передала в оренду ПФ «Ретро» - під офісні приміщення з «блатною» орендною платою 2508 грн. на місяць.

Але замість конторського вмеблювання правоохоронці побачили тут типовий столярний цех із відповідним устаткуванням. За здійсненими представником КРУ вимірами і розрахунками, його фактична площа становила аж 546 кв.м…, а завдані державі збитки внаслідок недоотримання надходжень від оренди за період з 1 червня 2007 року по 1 травня 2012 року, сягнули 367, 465 тисяч гривень. З них ДІКЗ - 183,732 тисячі гривень та державі - 183,732 тисячі гривень. І це лише за частину понад десятилітнього періоду… Крім цієї площі, на території пам’ятки ПФ «Ретро» використовувало без жодних офіційних документів і сусіднє приміщення, яке перебувало у власності іншого приватного підприємства, перетворивши його у справжнє сміттєзвалище. Сподіваємося, що і цей факт знайде своє реагування в розпочатому кримінальному процесі.

Зважаючи на повністю підтверджений факт завданих державі величезних збитків і наявний прямий особистий умисел, прокуратурою м. Луцька, згідно зі ст. 364 Кримінального Кодексу України, було відкрито вже другу кримінальну справу щодо Т.Рабана, яка передбачає санкцію у вигляді позбавлення волі терміном від трьох до шести років. Нагадаємо, що перша кримінальна справа проти нього і, можливо, не остання була порушена за звинуваченням у халатності за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України.

P.S. Випереджаючи спроби створення ореолу мученика біля цього «чинуші», що вже почали вимальовуватися у місцевих ЗМІ, ми докладемо всіх зусиль, щоб значно розширити судову лаву і для його «колег» з нині діючих кабінетів луцької та волинської влади, які за багато років сплели на Волині великий корупційний клубок і безкарно й зухвало грабують громаду, плюндруючи великий національний спадок українців. Тож - антикорупційна арифметика продовжується. Ще мінус один!