Платон мені друг, але істина дорожча :: ТЕМА ДНЯ

Пройшло вже більше 3-х місяців, як заповідник у Старому місті Луцька очолив Павло Аркадійович Рудецький. Павло - мій давній друг і колега, є співавтором і добрим консультантом багатьох моїх наукових досліджень, розміщених, зокрема, і на цьому сайті. З приходом його на посаду директора Луцького історико-культурного заповідника, покладалося багато надій - на дослідження, і, у п е р ш у ч е р г у, збереження культурної спадщини старого міста.

Луцьк - унікальне місто, напевно, єдине, із західних міст України, не досліджене досконало археологічно. Заважало і заважає цьому багато аспектів - і не лише вічно триваюча і, я би сказав, не переможна забудова - бо людям і жити десь треба (якщо ми можемо назвати "людьми" сімейку Голєвих - настільки великий розрив між цінностями сучасного громадянина України і їхнімі розуміннями "справедливості") і оця байдужість міської влади до власної історії, що проявляється на всіх шаблях - від прибиральниці (хоча до неї претензій і не мало б бути, але про це окрема мова) до його високо... бог його знає як мера (не помилився?) міста.

І як своєрідний маяк цього нищення - Старий базар у центрі історичної Волині!!!

Була надія... Але, за три місяці на території Луцького державного історико-культурного заповідника виникло десятки новобудів. Об'єктивної потреби, та навіть логічної, у їхній появі навіть пересічному громадянину вбачити важко. За три місяці!!! Без археологічних досліджень, без врахування збереження історичного середовища. А все це, нажаль, свідчить про єдине - рабанізм жив і жите буде. Розвалюється під "0" вже саме приміщення дирекції заповідника - будинок, у якому провела дитячі роки Леся Українка. Зате будуються нові хатинки - бари - нічні клуби і, напевно, під чітким контролем головного "насяльника" старого міста Павла Рудецького. Павло, можливо вже хватить брати хабарі?

Директор Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку П. Рудецький