Звістка про п’ять замерзлих тварин у Луцькому зоопарку всіх шокувала. Січневі морози дійсно стали неабияким випробуванням для багатьох лучан. А що вже казати про тварин, котрі не завжди можуть самі дати собі раду! Надто – якщо перебувають у клітках. Таких зараз у зоопарку 123, решту відвезли на зимівлю у с.Промінь. Про кричущий факт людського недбальства нам повідомив один із працівників зоопарку, керівництво усе спростовує.
Микола Гачевський прийшов годувати тварин у червні 2009 року. До Луцького зоопарку його спрямували на „альтернативну службу” – віросповідання не дозволяє юнакові брати до рук зброю, а тому замість армійської муштри йому запропонували роботу в зоопарку. Спочатку все ніби було гаразд, але згодом, коли Миколі доручили годувати хижаків, хлопець почав конфліктувати з директором:
- Коли мене перевели до левів, лисиць, вовків і м’ясоїдних птахів, я не думав, що там буде так огидно працювати, - розповів Микола у свій останній робочий день. – Мені видали рубати м’ясо, по якому повзали хробаки. Я сказав директору, що відмовляюся таке давати тваринам. А він запропонував м’ясо помити, інакше погрожував звільнити і взяти на моє місце іншу людину. Я лишився і до певного часу все було добре. Але в понеділок, 25 січня, від морозу загинула антилопа. Вона була ще маленька, бо народилася минулого літа. Також замерзли птахи – балабан, орел, павич. Лише після цього клітки почали утеплювати.
Зі слів Миколи Гачевського, впродовж останнього півріччя у Луцькому зоопарку час від часу гинули або просто зникали тварини. Це стосується, зокрема австралійських лебедів – двоє лебеденят так і не дошукалися. За документами їх загризли собаки. Яким чином вони дістали птахів із води, досі лишається загадкою, як і те, що стало з оленицею. Микола каже, що нічийні собаки забігли до зоопарку, загнали тварину на лід і вона звідти вже не змогла вибратися. Аби олениця не мучилася, хлопець пропонував її зарізати одразу. Але інші працівнки пошкодували, сподіваючись, що її ще вдасться виходити. Через день тварині погіршало. Микола стверджує, що особисто дорізав її і підтвердженням цього факту можуть бути банки із оленячим м’ясом, що його завбачливо прихопив разом із колегами. Хіба у таку відвертість не повіриш?
Не всі тварини зоопарку отримують належну медичну допомогу. „За парканом - кінна спортивна школа: коли щось стається, викликають тамтешнього ветлікаря, - розповів Микола Гачевський. - Та який ветлікар, у нас навіть аптечки немає! Коли я поранив сокирою ногу під час рубання м’яса, перекису не знайшли. Згідно ж із документами все надається вчасно, вакцина - теж. Лисицям ми з ветлікарем дійсно її кололи. Але решті... Гончаров сказав, що грошей немає, - „зробіть так, що все нібито нормально”.” У зоопарку дося немає води - її для тварин беруть зі ставка.
Директор звіринця Володимир Гончаров розповів усе інакше. Насамперед він не підтвердив факту загибелі п’яти тварин. Сказав, що померла лише лань, яка хворіла на туберкульоз. З його слів, зоопарк ніколи не мав орлів, а лише канюків – і ті живі-здорові. Керівник запевнив, що всі будиночки, де мешкають тварини, утеплені, у декторих навіть є електрообігрівачі. На моє зауваження, що це може бути небезпечно, відповів, що вночі завжди є кілька працівників, які стежать за тим, щоби нічого не сталося. Коли я прийшла у зоопарк, все дійсно виглядало добре: тварини поскаржитися на недогляд не могли. А про оленицю пан Гончаров розповів свою версію: олені живуть зазвичай 22-23 роки, а зоопарківській було вже 27. Вона померла соєю смертю і коли її завантажили на тачку, аби відвезти до ветеринарної лабораторії (через це проходять всі померлі тварини), з парку прибігла зграя нічийних собак. Вони накинулися на мертву оленицю і її пошматували.
Анатолій Гламазда, заступник начальника міського управління екології, якому доручили провести розслідування за фактом нібито загибелі тварин, показав свій висновок на папері: загинула дійсно одна тварина - лань, кормами мешканці зоопарку забезпечені, перебувають в утеплених приміщеннях, почуваються добре і їх щодня двічі оглядає ветеринар. Останній, до речі, дійсно працює у дитячій кінно-спортивній школі, що розташована за парканом зоопарку. Ігор Касянчук - її виконавчий директор. Заодно оглядає тварин-сусідів. Він підтвердив, що двічі на день здійснює обхід і тварини, на його думку, у хорошому стані, в кормах не обмежені й їжу отримують згідно з раціоном. А далі був такий діалог:
- Якими хворобами вони хворіють?
- Переважно це - подряпини, вивихи, тобто, незначні захворювання.
Директор підказує: туберкульоз...
- Ну так, ми підозрювали запалення в антилопи, коли морози почалися, очевидно, отримала опік легенів. Загалом складних хвороб немає.
- А директор говорив про туберкульоз...
- Це не туберкульоз, а підозра на запалення.
Отож, зі слів Гончарова, померла хвора на туберкульоз лань, а ветеринар говорить про антилопу, в котрої підозрював запалення легенів. Про антилопу говорив і Микола Гачевський.
Аби розвіяти сумніви, попросила в директора дозволу поспілкуватися з працівниками зоопарку. З усього було видно, що його це збентежило. Спершу він сказав, що всі зайняті і мені треба було би прийти раніше, коли колектив збирався на обговорення публікації в інтернеті про загибель п’яти тварин у зоопарку, але врешті-решт попросив ветеринара, аби той мені показав, в яких умовах утримуються тварини. Після невеликої екскурсії на внутрішньому дворі ми зустріли чоловіка, який рубав замерзле м’ясо. Коли я поцікавилася в нього, чи правда, що в зоопарку замерзло п’ять тварин, у відповідь почула: „Правда, воно так є. Але не в один день...”
Дивні речі. Виходить, що хтось таки гарно бреше. Причому, журналістові на диктофон. Це дуже небезпечно, бо такі записи можна використовувати не лише для написання матеріалу в газету чи озвучення в радіоефірі, але вони можуть за потреби знадобитися і в залі суду. Щойно я прийшла до зоопарку і пояснила панові Гончарову мету свого візиту, він почав розпитувати, звідки у мене з’явилася інформація. Коли сказала, що ім’я людини не назову, директор вилаявся: „Сволота він, а не людина”. Коли ж згодом увімкнула диктофон і перепитала, кого він так люб’язно обізвав, Володимир Гончаров уже був добріший:
- Я не буду уточнювати. Може я неправильно сказав, нехай це лишається на совісті тієї людини. Хоча, є в мене міркування.
- Ви думаєте, що це хтось із працівників?
- Ви мене в куток не заганяйте. Не обов’язково з працівників. Є багато людей - бабусі, дідусі, - які часто приходять і обурюються, іноді доводиться їх запрошувати в зоопарк і показувати, як відбувається процес годування. Вони це бачать і йдуть. Деякі бабусі спочатку „пишуть”, а потім просять вибачення за те, що неправильно написали... Сьогодні ми збиралися колективом. Я скажу, що люди в нас нормальні, здорові і нам цілком по плечу вирішувати всі проблеми, в тому числі в таких екстремальних умовах... І загалом, як може не бути недоліків у такій установі як зоопарк?
Микола Гачевський дозволив оприлюднити його ім’я. Він не приховував, що мав за весь час роботи в зоопарку дуже не прості стосунки з директором. Розповів, що той неодноразово погрожував його звільнити. А на початку цього року навіть наблизився до цієї мети – хлопцеві не зарахували лікарняний лист, звинувативши у прогулах. Районний центр зайнятості повернув його до роботи. Але конфлікти продовжувалися і нещодавно Микола таки звільнився. Чи є оприлюднена ним інформація зведенням рахунків? Нехай кожен вирішує сам – з огляду на факти, викладені в цій статті. Довести загибель п’яти тварин, на жаль, не так легко. Хоча, всі мешканці зоопарку мають паспорти, у звіринці можуть бути і необліковані тварини – ті, які потрапляють туди випадково чи яких приносять звичайні мешканці нашого міста. Звинувачувати всіх працівників зоопарку теж не беруся – працюють на ентузіазмі, за мінімальну зарплату. Але... Хіба тварини не заслуговують на милосердя? Невже м’ясо зоопарківської олениці таке добре, що ми, переступаючи через власну гідність, закриваємо його у банки? Невже директорське крісло настільки важливе, що заради місця в ньому варто ризикувати високим званням Людини? Часом здається, що ми - найбільші свої вороги. Не знаю, чи наважуся тепер повести свою дитину у Луцький зоопарк...
Лютий 2010
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь