Доки суспільство виживає в сучасних умовах глобального грабунку і збайдужіння, мимохідь намагаючись вчепитись за пагінці своєї національної ідентифікації, величезний спадок, залишений нашими предками, і досі лишається в тіні байдужості.
Попри старання невмолимої Лети і нерадивих нащадків, скарби нашої минувшини життєствердно виринають на поверхню невмолимої дійсності. Вдивляючись в ці пожовтілі світлини української минувшини, поринаєш в паралельний привітний світ, що пахне свіжим вітром і запашними полями, духмяним сіном і бабусиним парним молоком... За магією невеличкого клаптику картону сховались долі сотень тисяч наших земляків, могили більшості яких давно вже стер час. Та їх щасливі обличчя і досі посміхаються нам. Граються діти, веселиться молодь, працюють на полях трударі… Їх світ продовжує жити…
-
Все ж таки люди жиди дуже бiдно, хоча й були вiльними. Хто хотiв iхав за океан шукати кращого життя.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесьigor_vt 22 лютого 2013 9:27
Але це картини з сiльського життя, на жаль саме через аграрний ухил Украiна гальмуе в темпах розвитку.