Знакова культурна подія відбулася в рамках відзначення 142-ої річниці з дня народження нашої великої землячки Лесі Українки. У волинському просторі з’явився ще один театр - із багатозначною назвою «Коло Лесі». Його першу прем’єру - поетичну виставу за творами поетеси «Лесина містерія» - глядачі змогли побачити в стінах найстарішого луцького театру, що колись носив ім’я Юліуша Словацького (нині Волинський академічний обласний театр ляльок).
Спектакль і режисура виявилися на достойному сучасному рівні і стали помітною сходинкою в театральній історії нашого краю. І це при тому, що у ньому були задіяні як професійні, так і актори-аматори. «Камiнний господар», «Одержима», «Кассандра», «Оргія», «Йоганна, жінка Хусова»…
Ці твори Лесі Українки наповнили вдалий режисерський задум і розкрили глибину талантів творців їх образів. Майстерна акторська гра і повна самовіддача на сцені засвідчили про високий рівень, до якого дотягуються далеко не всі професійні театральні групи.
Те, що для глядача стало тригодинною містерією, для акторів і режисера тривало набагато довше - протягом року писався сценарій, підбиралося музичне оформлення. П’ять місяців відбувалися напружені репетиції. Зусилля відомої актриси Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім.Тараса Шевченка Світлани Органісти виявилися не даремними – адже це вона створила «Коло Лесі», працювала над сценарієм і режисерувала.
Великий орган серед сцени, органічна гра акторів і сама Світлана Органіста, для якої це -режисерський дебют... Все було органічно…
Втім, у кожній бочці меду може виявитися і ложка дьогтю. Якщо театр виглядав професійно, свіжо і по-сучасному, то від організаторів вечора зі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки повіяло душком «совка», - можливо, через «обкомівські» стіни його адміністративного корпусу, ще генерують потужне поле минулого. Тож презентація з довгими дифірамбами спонсорам, а також весільними генералами - Іваном Драчем, який, згідно з афішею, виявився директором нового театру, та Миколою Жулинським - цілком відповідали духу тих часів.
Вдало довершили картину «сов-арту» і великі кошики з квітами від двох Ігорів - Палиці й Коцана (нардепа і ректора), які виніс на сцену «караул» в національній бутафорії, під мікрофонну браваду, більш характерну для боксерських боїв. Шкода, що ці поважні пани і наше обласне керівництво самі не змогли прийти на виставу. Їм би це точно пішло на користь.
Тож, дякуємо режисеру, акторам, хормейстерам, художникам і звукорежисерам за приємну зустріч із творами великої Лесі. А тим, хто не зумів потрапити на прем’єру, пропонуємо подорож у світ спектаклю, який ми намагалися донести через світлини і відео. За можливості побувайте і на виставі. Організатори обіцяють незабаром її повторити.
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь