Цегляний стиль в архітектурі Луцька

Головні ознаки цегляного стилю в архітектурі - повна відмова від покриття фасадів будівель штукатуркою та рясне використання цегляного декору. Будівлі з нештукатуреними фасадами масово споруджували ще в середньовічній Європі. Цегляний декор тоді  широко використовувався в готичній та романській архітектурі. Але з 17 століття в забудові європейських міст переважали тиньковані будівлі.

Засновником цегляного стилю вважається нідерландський архітектор  Гендрік Петрюс Берлаге (1856-1934рр.), котрий в своїх архітектурних проектах почав використовувати художні властивості цегли та каменю. А відтак цей стиль поширився у Західній Європі, хоча й дуже швидко був витіснений модерном.

Відреставрований будинок цегляного стилю, вул Богдана Хмельницького, 15

З Європи цей стиль перейняла Російська імперія - спершу його використовували при будівництві промислових будівель та військових казарм, а з кінця 19 століття в цегляному стилі споруджували житлові й т.зв. прибуткові будинки. Така його популярність в Росії зумовлена тим, що цегляні будинки витримували різні погодні умови. Сприяла поширенню стилю й стандартизація цегли та механізація її виробництва в середині 19 століття. Тому на деякий час цегляний став домінуючим стилем у забудові міст Російської імперії.

Будинок цегляного стилю, що стояв на розі вулиці Шосейної.

Луцьк, який на той час був повітовим центром Волинської губернії, не став винятком. У місті з'явилася залізниця,  пожвавилася торгівля, а відтак виникла потреба в нових комерційних площах. Багаті єврейські сім'ї, які мали у власності великі земельні ділянки, ділили їх на парцели та продавали. Зрештою, не тільки на вільних ділянках, а й на місці колишніх одноповерхових дерев'яних садиб дедалі частіше почали з'являтися цегляні будинки у кілька поверхів. На початку 20 століття переважна більшість мурованих будинків в місті зводилася в цегляному стилі. Сучасна вулиця Лесі Українки мала велику кількість таких, всі вони будувалися з комерційною метою. Найбільші належали багатим єврейським родинам: Кронштейнам, Глікліхам, Сорокам, Лернерам, Давам.

Проте, значна частина цих будинків не витримала випробування історією. Польська влада міста в 20-30-х роках, вважаючи цей стиль російським, наказувала під час ремонтів вкривати фасади штукатуркою. Крім того, значна частина забудови Луцька була зруйнована  під час 2 світової війни та повоєнної відбудови.

Комерційний будинок  Лейзора Кронштейна, вкритий тиньком.

Колишній кінотеатр Чари. Кут вулиць Б. Хмельницького та Кривий вал. В 1920-х роках, воюючи з “російським стилем”, будівлю поштукатурили. Нині вона має ще й другий поверх, який остаточно спотворив її архітектурний образ.

Оскільки перші будинки в цьому стилі будували вздовж магістральних вулиць - Шосейної (зараз - вулиці Лесі Українки і частина Ковельської, до Красненського моста) та Шпитальної (нинішня Богдана Хмельницького), - земельні ділянки на яких коштували дорого, то це й визначило забудову. Як правило, будинки розташовувалися по червоній лінії й не рідко займали майже всю ділянку, простягаючись вглиб кварталу. Прості в своєму плануванні вони часто мали неправильну конфірурацію, оскільки вписувалися в уже сформовану забудову вулиці. При цьому їх ставили впритул один до одного або залишали між ними невеликі проходи. Більшість цих будинків складається з двох верхніх поверхів та підвалу чи сутеренного поверха, в окремих є мансарда. Всі вони мають кілька входів, причому парадний - завжди спрямований на центральну частину вулиці.  Перші поверхи в таких будинках, як правило, займали магазини, майстерні та інші комерційні заклади, а на верхніх поверхах здавали в оренду житло. Особливим попитом користувалися «прибуткові» будинки, в яких всі квартири здавалися в оренду.

Єврейський прибутковий будинок на Мокрому лузі (вул. Ковельська, 18)

Всі будинки цього стилю в Луцьку стоять на цегляних фундаментах. Стіни будувалися з клінкерної цегли, виготовленої на заводі Глікліха “Лучанин”. Але зустрічається цегла й інших виробників, - зокрема, Київського цегельного заводу К. Булишкіна. Крім того, в місті працювало декілька невеликих кустарних майстерень з виробництва цегли. Клали цеглу на вапняний розчин. Перекриття в цих будинках - дерев'яні, автентична покрівля - листова сталь.

Житловий будинок на вул. Романюка, 5. Належав власникам невеликої взуттєвої фабрики, що розташовувалася неподалік.

Активно використовували і металеві елементи. Бляшані дашки над входом, балконні перила, виготовлені за допомогою заклепок та металевих хомутів, доповнювали естетичну картину, створювану цегляною орнаментикою. Парадні сходи збиралися з відлитих на заводі чавунних елементів. В цих будинках не було ванних кімнат та водопроводу, опалювалися вони пічками. На задньому дворі багатьох будинків розміщувалися стайні, дровітні та інші господарські будівлі.

Литі сходи та перила в парадному вході будинка на Ковельській, 12.

Всі ці будинки, за винятком одноповерхових житлових садиб, будувалися з комерційною метою і ставилися впритул до тротуарів. Для урізноманітнення фасадів та надання унікальності кожному будинку використовувалися всі можливості цегляної пластики. Як правило, декором прикрашали тільки основний фасад, який в більшості будинків - симетричний, часто - з балконом на другому поверсі та центральним входом під ним. Симетричними також були блоки з двох будинків під одним дахом. Особливістю таких блоків є глуха вісь симетрії, котра розділяє фасад по всій висоті.

Блок з двох будинків під одним дахом на вул. Б.Хмельницького, 38

Для головного фасаду всіх будинків характерна відсутність порожніх площин і членування: горизонтальні тяги розмежовують поверхи, а вертикальні лопатки ділять площину на фрагменти. Кути будинків прикрашають рустовані лопатки, верхня площина стіни завершується карнизом. Цегляним декором прикрашали двері й вікна. Частий прийом - прямокутні  вікна на першому поверсі та арочні - на другому. Складний силует віконного декору створювали фігурні наличники, карнизи, перемички з замковим каменем.

Комерційний будинок з вікнами-вітринами на вул Лесі Українки, 5, з окремими входами в торгову та житлову частини.

Ще одна цікава особливість - використання ліпних елементів, зокрема, маскаронів – скульптурних масок у вигляді жіночого обличчя чи голови лева. Непритаманні цегляному стилю маскарони активно використовувалися в декорі будинків у стилі модерн, звідки і були запозичені.

Маскарони та рік будівництва на фронтоні будинку на вул. Ковельській, 18

Значна частина споруд цегляного стилю Луцька - промислові о'бєкти: залізничні склади, млини, виробничі цехи з нештукатуреними стінами та скромним цегляним декором. До нашого часу достояли лише кілька таких будівель, найцікавішою серед яких є споруда пивзаводу Вацлава Земана. Його головний корпус, збудований у 1906 році, щедро прикрашений новаторським цегляним декором. Тут немає характерних для стилю рустових лопаток та горизонтальних тяг, фасад не поділений на окремі площини, а є цілісною ритмічною композицією.

Основний корпус пивзаводу Вацлава Земана

Окрема частина спадку цегляного стилю в Луцьку - військові гарнізонні споруди на вулиці Стрілецькій. Збудовані на межі 19-20-го століть на основі типових проектів.

Прикордонне розташування Волині зумовило потребу в житлі для великої кількості військових. В Луцьку в той час перебували штаб 11-ї піхотної дивізії, Ізюмський гусарський полк, Камчатський, Кексгольмський, Якутський, Охотський піхотні полки, 4, 5 і 6 батареї 11-ї артилерійської бригади. Значна частина солдатів квартирувалася в приватних помешканнях та прибуткових будинках, втім, умови проживання там були не завжди прийнятні.

Казарми на Яровицькому передмісті

Врешті-решт проблему будівництва гарнізонних казарм на Волині розв’язали - в Рівному, Дубні, Кременці, Луцьку постали військові містечка. Луцькі казарми облаштували на Яровицькому передмісті, поруч із новозбудованою залізничною станцією.

Гарнізонна казарма на вул. Стрілецькій, 8

Цегляний стиль казарм має свої особливості: найбільше декору припадає на центральні ризаліти та кути будівель, для підкреслення використано червону цеглу, в окремих будівлях над сходовими клітками розміщено кругле вікно.  Крім того, поверхи розділені горизонтальними тягами. Всі гарнізонні споруди мають чітку симетрію та ритмічність.

Цегляний декор гарнізонної казарми на вул. Стрілецькій, 6

Центральний ризаліт гарнізонної казарми на вул. Стрілецькій, 6

Будівлі цегляного стилю - невід'ємна частина архітектурного наповнення Луцька,  вони характеризують тенденції його забудови на стику 19-20-го століть

Використані джерела:
Абрамюк І.Г. Особливості цегляного декорування в Луцьку в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
В. Пясецький, Ф. Мандзюк. Вулиці і майдани Луцька. — Луцьк, 2005
Метельницький Р.Г. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька. К.: Дух і літера, 2001.
Олена Огнєва , Олексій Златогорський: 43-й піхотний Охотський полк в історії Луцька