68 лютого 2013 року (за метеорологічним стилем) конкуренти нинішнього політичного режиму організованим тупотінням по занедбаному за зиму Луцьку вчергове будили сонну і зневірену Україну.
Сплутавши бойові вектори, парад народного обурення в обрамленні партійних прапорів тихо і символічно почався на Київському майдані під незворушними казенними стінами обласної адміністрації.
Тихо потоптавшись біля пам’ятника, який в народі охрестили «могилою тризуба», «революційні» колони ретирувалися на Театральну площу, віддану в багаторічну оренду БЮТівському скоробагатьку.
Гордо прошкандибавши центральним проспектом - на чолі трьох приїжджих гостей, оточених задоволеними фізіями місцевих політичних проекцій, - майже п’ять тисяч громадян заповнили центр міста.
Оточений шатрами, завбачливо розподіленими в шахматному порядку між трьома політичними силами, він ввібрав в себе всю енергію надій і невдоволення київською владою.
Саме ж дійство дуже нагадало Тичинине «на майдані коло церкви революція іде...»
Проте тоді з вибором отамана було набагато простіше… Тож конкурс революційної риторики, оминувши будь-яку конкретику в планах дій, поступово перейшов в політичне дефіле з невимушеним конферансом пана Яценюка...
Приємно було бачити тут і боксера Віталія Кличка, який не пошкодував понад 30 тис. євро на переліт чартерним рейсом авіакомпанії «Аеролінк» з Гамбурга до Рівного, випередивши чергове звинувачення в політичному прогулі. Гучний шум авіаційних моторів його літака, що розвіяв тишу нашого сонного міста перед обідом, став єдиним практичним доповненням назви акції.
Фото видання "Ревізор"
Що ж, політичний променад відбувся. Україна встала… Постояла… І розійшлась… Адже завтра знову на роботу…
Фото П.Березюка з мережі ФБ
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь